Кам’яне Село – місце, де ходив сам Господь. Місце, де був страчений Княз Ігор. Місце, де був переможений Сатана, і на камінні залишилися глибокі подряпини від його пазурів. Місце, де панує абсолютна тиша.
Але, не так сталося, як гадалося.
Подорож до Кам’яного Села розрахована на три дні (з двома ночівлями). Весняна ж погода внесла свої корективи. Ми – на валізах, а на вулиці – дощ.
І так всю п’ятницю. На суботу та неділю прогноз більш втішний...
...тому було вирішено змінити маршрут та вирушити до зони безумовного (обов'язкового) відселення (не плутати із зоною відчуження).
Нарешті дощ припинився, і можемо вирушати.
На мапі маршрут виглядає приблизно так: Київ – Коцюбинське – Горенка – Мощун – Червоне – Гаврилівка – Савенки – Шибене – Кухарі – Осовець – Олива – Першотравневе -Нова Гута – Морозівка - С виридівка - Вороб’ївщіна – Межиліска – Народичі – Сарновичі - Гута Ксаверівська – Батьківщина – Журалинка – Любарка – Калинівка – Рудня-Калинівка – Савлуки – Ксаверів - Нова Діброва - Нові Вороб’ї – Заруддя – Кухарі – Раска – Пісківка – Вишняки - Новий Корогод - Нова Гребля -Діброво-Ленінське – Михайлівка - Рубежівка – Коцюбинське – Київ.
На природі, як завжди, гарно.
І, як завжди, гарний апетит ).
При заїзді в зону відселення, настрій кардинально змінюється. Покинуте житло та чагарники навкруги створюють пригнічуючу атмосферу нереальності та відчуття того, як одна подія змінили долі мільйонів людей.
На ночівлю довелось ставати в прискореному темпі, оскільки спрогнозований на дев’яту годину вечора дощ почав свою мандрівку не дочекавшись навіть шостої години по обіді )
Невеличке відео (16 сек.)
Відразу похолодало. На грунті термометр показує всього близько 12 градусів за Цельсієм.
Тому швиденько розбрелись по наметах, де все ж таки трошки тепліше...
Взагалі, вечірній дощовий ліс – зачаровуюче видовище.
Й кардинально відрізняється відчуттями від ранішнього післядощового.
Невеличке відео (20 сек.)
Спроба розпалити багаття під дощем увечері закінчилася повним фіаско )
Час вирушати далі.
Невеличке відео (19 сек.)
Чергові свідчення того, як одна помилка змінює життя людей... Деякі будівлі ще залишаються ззовні цілими...
... навіть з фігурним кахелем всередині...
а від деяких – самі спогади.
Чагарники, чагарники, чагарники...
І серед всього цього розмаїття емоцій – покинута пам’ять про минуле.
Нас кличе у мандри дорога...
Післядощовий ліс...
... змушує згадати казку «Мойдодир».
І, як завжди, фото на пам'ять )))
Дякую, Україно!
P.S.Videostory (09:35, 1.5gb) поки-що тут (ТИЦЬ СЮДИ), бо youtube б'є якість.
(c) oleksandrtereshchenko.com
Не бойся сумы, не бойся тюрьмы, не бойся ни хлада, ни глада – а бойся единственно только того, кто скажет: Я ЗНАЮ, КАК НАДО!»