_Taras, вот про эвакуаторы. вопрос блокираторов в судебном порядке, насколько мне известно, не рассматривался.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 16 червня 2006 року
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Харченка В. В., суддів Берднік І. С., Васильченко Н. В., Кравченко О. О., Матолича С. В., за участю секретаря - Кулеші А. О., сторони: від Генеральної прокуратури України - гр. Т., від Київської міської ради - гр. З., розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2005 року у справі за заявою заступника Генерального прокурора України - прокурора міста Києва про визнання незаконними пунктів 8.2 - 8.13 додатка 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2004 року N 47/207, встановила:
Заступник Генерального прокурора України - прокурор міста Києва звернувся до суду з заявою про визнання незаконними пунктів 8.2 - 8.13 додатка 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2004 року N 47/207.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор міста Києва посилається на те, що затверджені Київською міською радою Правила паркування транспортних засобів є незаконними в частині застосування примусового переміщення транспортних засобів.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2005 року, заяву заступника Генерального прокурора України - прокурора міста Києва задоволено. Пункти 8.2 - 8.13 додатка 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2004 року N 47/207 "Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у місті Києві" щодо застосування примусового переміщення транспортних засобів, водії яких порушили правила зупинки і стоянки, визнано незаконними та скасовано.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що порядок зупинки і стоянки транспортних засобів встановлено Правилами дорожнього руху України, а відповідальність за їх порушення передбачена Кодексом про адміністративні правопорушення у вигляді попередження або штрафу. Відповідно до Закону України "Про власність" жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, які володіють майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Київська міська рада звернулась з касаційною скаргою, в якій зазначила, що вони прийняті з порушенням норм матеріального права.
Разом з тим, в процесі підготовки справи до розгляду від прокуратури міста Києва надійшла заява про відмову від адміністративного позову.
Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.
Відповідно до статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.
Зі змісту частини 1, 2 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
Зазначена відмова від позову жодним чином не порушує охоронюваних законом прав третіх осіб, а тому підлягає задоволенню як така, що не суперечить закону та не порушує чим-небудь права, свободи або інтереси.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись статтями 51, 112, 221, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:
Заяву прокурора про відмову від адміністративного позову задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2005 року скасувати.
Провадження у справі за заявою заступника Генерального прокурора України - прокурора міста Києва про визнання незаконними пунктів 8.2 - 8.13 додатка 2 до рішення Київської міської ради від 26 вересня 2004 року N 47/207 - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Ой, всё