Как вы все знаете, вам поют в уши и вещают в телевизор, что мол вот какие предприниматели сволочи, от налогов уклоняются-оформляют работников предпринимателями, заключают с ними гражданско-правовые договора и прокидывают пенсионый фонд вместе с бюджетом на деньги немалые.
Так вот, одна дивная периферийная налоговая сделала себе налоговую оптимизацию.
Они оформили предпринимателями секретаря и оператора (!) и отмывали себе денежку.
Пришел проверять их соцстрах и засудил на 15 000 грн.
Соцстрах засудил налоговую за уклонение от уплаты налогов
)
В моем рейтинге это-второе адски смешное решение суда.
Первое было, когда инвалидный фонд засудил таможню за то, что таможня не приняла себе в штат инвалидов по нормативу
Там счет на миллионы был.
Маразм крепчает
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.12.2007 № К-9665/06
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення від 15.09.2004 № 427 щодо зобов'язання по нарахуванню, сплаті та використанню страхових внесків (стягнення з позивача 49,57 грн. донарахованих страхових внесків, 18,27 грн.. - суми перевитрат страхових коштів, 14 546 грн. штрафу за неповну сплату страхових внесків і 9 грн. штрафу за порушення порядку витрачання страхових коштів).
...
Посилаючись на ч.2 ст.19 Конституції України суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 11.03.2002 №06/2-4/42 не може братися до уваги оскільки оцінка правового змісту договору має здійснюватися окремо по кожному договору. А вирішення питання про обґрунтованість донарахування позивачу 494,57 грн. страхових внесків та 14546 грн. штрафу має бути підтверджене викладеним в акті перевірки, розрахунком із зазначенням кількості осіб за яких не були сплачені страхові внески та переліком укладених з цими особами договорів, які на думку перевіряючих безпідставно віднесені позивачем до договорів підряду.
Відповідно до вказаного суд дійшов висновку про те, що жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги визнання недійсним рішення від 15.09.2004 № 427 в частині донарахування страхових внесків в сумі 494,47 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 546 грн., відповідач не надав, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду в цій частині.
При цьому судами встановлені фактичні обставини справи про те, що у липні 2004 року відповідачем була проведена планова перевірка позивача з питань нарахування, сплати та використання ним страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.04.2003 по 01.07.2004, за результатами якої був складений Акт від 22.07.2004 про наступне:
в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» позивач не нарахував та не утримав 910,37 грн. страхових внесків з фонду оплати праці у сумі 14 546 грн. таких працівників як секретар і оператор, що здійснювали свою діяльність на підставі трудових договорів, які оформлялися у вигляді договорів підряду на виконання робіт секретаря та оператора;
в порушення вимог п.4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, позивач невірно визначив розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_1 за листком непрацездатності від 01.05.2003 № 332726, що призвело до перевитрат позивачем страхових коштів на 18,27 грн.
Відповідно на підставі зазначеного Акта перевірки 15.09.2004 виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було прийняте спірне рішення № 427, за яким визначено зобов'язання по нарахуванні, сплаті та використанню страхових внесків на суму 15067,84 грн., (в т ч. 512,84 грн. по основному платежу та 14 555 грн. штрафних (фінансових) санкцій), що складає 494,57 грн. донарахованих страхових внесків, 18,27 грн.. - суми перевитрат страхових коштів, 14 546 грн. і 9 грн. штрафів, передбачених ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» відповідно за неповну сплату страхових внесків у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати і за порушення порядку витрачання страхових коштів у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Господарський суд Черкаської області визнав позов повністю спростованим і тому таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись при цьому на ст. 21 Кодексу законів про працю України та ст. 837 Цивільного кодексу України. Визнаючи укладені позивачем з фізичними особами договори підряду на виконання робіт секретаря та оператора трудовими договорами, суд виходив з того, що предметом цих договорів визначений не результат виконання певної роботи, як того вимагає Цивільний кодекс України для договору підряду, а трудова функція найманого працівника за вказаними у договорі посадами секретаря та оператора, копії договорів підряду на виконання робіт своїм предметом передбачають виконання роботи оператора Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції без визначення характеру роботи та її конкретного результату, не був визначений результат виконаної роботи і у актах здачі-приймання виконаних робіт. Все вищезазначене суд визнав достатнім для відмови в позові.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд не погодився із рішенням суду першої інстанції, оскільки на його думку в акті (актах) перевірки не міститься посилання по яким саме договорам і відносно яких виконавців вчинені відповідні донарахування страхових внесків, а є лише загальне посилання на те, що по спірних договорах виконувалася робота секретаря та оператора.
Обґрунтовуючи свою думку, суд апеляційної інстанції зазначив, що в справі наявні договір від 01.07.2004, укладений позивачем з ОСОБА_2 та договір від 01.12.2003, укладений позивачем з ОСОБА_3, а надані в судове засідання витребувані 10 договорів, як доказ, підтверджують кількість укладених договорів, і виплачені по ним суми страхових внесків та суми з яких обраховані штрафні санкції, в порядку ст. 32 Господарського процесуального розцінено такими, що підтверджують - донарахування позивачу 494,57 грн. страхових внесків та 14546 грн. штрафу.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов думки про те, що саме надані на протязі розгляду справи в першій та апеляційній судових інстанціях договори підтверджують недоведеність визначення розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.
При цьому суд апеляційної інстанції в іншій частині позовних вимог визначився, що оскільки під час апеляційного провадження відповідач поданими доказами наявність порушення не спростував, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про донарахування позивачу 18,27 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 грн.
Не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 по справі № 07/3147 відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційний апеляційного господарського суду від 12.04.2005 по справі № 07/3147 та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2004. В обґрунтування скарги, пославшись на норми Господарського процесуального кодексу України, відповідач вказав, що позивач у позовній заяві не привів жодних доводів стосовно незаконності спірного рішення в частині стягнення незаконних витрат страхових коштів 18,27 грн. і штрафу за порушення порядку витрачання коштів в розмірі 9 грн., а рішення просив скасувати в повному розмірі. І виходячи з цього, наголосив скаржник, апеляційний господарський суд, скасувавши рішення господарського суду Черкаської області визнав недійсним спірне рішення в повному обсязі без будь-яких підстав.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомленні належним чином.
В судове засідання від позивача надійшло клопотання про зміну назви позивача на підставі наказу ДПА України в Черкаській області від 11.03.2006 № 37, яким Христинівську міжрайонну державну податкову інспекцію було реорганізовано та визнано правонаступником прав та обов'язків ДПІ у Христинівську районі згідно розподільного акту, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 474199 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 02-2-1683.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено ч. 1 ст. 9 Закону України від 18.01.2001 № 2240 (зі змінами та доповненнями) «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлені народженням та похованням» - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені ст. 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
А в силу п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлені народженням та похованням» - загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади.
І оскільки згідно діючого трудового законодавства запис про найменування роботи, професії чи посади, на яку прийнятий працівник здійснюється у відповідності з найменуванням професій та посад, визначених у Класифікаторі професій, затвердженому наказом Держстандарту від 27.07.1995 № 257, таким чином, працівники, які зобов'язались виконувати роботи секретаря і оператора, виконують ті завдання і функції, які визначені вищевказаним довідником для цих професій. І це свідчіть про наявність трудових правовідносин, що і було встановлено судом першої інстанції, що також підтверджено судом апеляційної інстанції.
Також необхідно погодитись із висновком про те, що в спірних угодах не визначений результат виконаної роботи, який повинен передаватися замовнику, а також не вказано, яким конкретним вимогам він повинен відповідати, що є обов'язковим для договору підряду, адже ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу виконану відповідно до умов договору. А оскільки результат виконаної роботи в актах здачі-приймання виконаних робіт не був визначений, та враховуючи, що в розділі 3 договору "Відповідальність" замовник покладає на виконавця матеріальну відповідальність, що передбачено главою 9 КЗпП України, тому правомірним є посилання суду першої інстанції на лист вищестоящої організації позивача, в якому зазначено: "дозволити органам державної податкової служби на місцях приймати на тимчасову роботу для обробки податкової звітності операторів ПЕОМ за трудовими договорами до 01.01.2005. Оплата праці операторів здійснюється за рахунок фонду економії зарплати в межах кошторису".
З огляду на встановлене судом першої інстанції, необхідно також звернути увагу на помилковість міркувань суду апеляційної інстанції щодо недоведеності розрахунків, оскільки в даному випадку мають місце трудові договори і на виплачені по ним сумам зарплати позивач повинен був нараховувати страхові внески.
Суперечливі висновки суду апеляційної інстанції щодо нарахування страхових зобов'язань та штрафних санкцій в обох частинах позовних вимог ґрунтуються на Акті перевірки. При цьому в одній частині позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився із наведеним обґрунтуванням, в другій частині обґрунтування не визнав, зазначивши, що висновки зроблені без належного обґрунтування, без доказів і розрахунків. Але колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із таким висновком, оскільки відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
А тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із рішенням суду першої інстанції про те, що позивачу правомірно донараховані страхові внески в сумі 494,57 грн., оскільки згідно ст. 1 Закону України № 2213 «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» - роботодавці сплачують до Фонду страхові внески в розмірі 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Наймані працівники сплачують страхові внески в розмірі 0,5 відсотка якщо заробітна плата нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи, і 1,0 відсоток якщо заробітна плата вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи. Згідно п. 6 ст. 2 Закону України № 2240 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлені народженням та похованням» найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи. Тобто судом першої інстанції правомірно досліджено наявні трудові угоди (секретар, оператор) та проведені нарахування саме по цих договорах. Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що зазначені в Акті перевірки 15.09.2004 розрахунки нарахувань страхових внесків, за яким визначено зобов'язання по нарахуванні, сплаті та використанню страхових внесків на суму 15067,84 грн., (в т ч. 512,84 грн. по основному платежу та 14 555 грн. штрафних (фінансових) санкцій), що складає 494,57 грн. донарахованих страхових внесків, 18,27 грн.. - суми перевитрат страхових коштів, 14 546 грн. і 9 грн. штрафів, передбачених ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» законно нараховано.
Відповідно таким чином постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 необхідно скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2004 по справі № 07/314 залишити в силі, як таке, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
No tengo fronteras
Скромность-кратчайший пусть в неизвестность и бедность ;)
Скромность-кратчайший пусть в неизвестность и бедность ;)
