Серійний кастом – Honda VT1300CX Fury. Тест-драйв

Honda – по праву концерн "номер один": навіть у економічно важкий 2009 рік було зібрано 15 млн. одиниць мототехніки. Мало того – вперше японці ворвалися в суто американський сектор ринку, випустивши новий чоппер.

Ось вона – квінтесенція духу легендарного фільму Easy Rider! Згадайте "Капітана Америку", на якому роз'їжджав Уайт Ерп (Пітер Фонда) – здається мені, саме він послужив прототипом зовнішності нової Honda. Так, ви скажете, що Yamaha роком раніше випустила на ринок модель XV1900 Raider, а Suzuki Boulevard вже пора на пенсію, і будете праві, але ніде, повторюся, ніде ви не знайдете таких чистих і по-простому красивих форм байка та еталонно витриманого чопперного стилю. Після погляду на Fury приходить розуміння, що з Raider чоппер, як із H-D V-Rod спортбайк. Розробляли дизайн нового чоппера не без допомоги відомого по West Coast Choppers Джессі Джеймса. Fury – не перший досвід спільної роботи Honda і WCC: все почалося з дизайну моделі Valkyrye Rune. Адже саме «руна» – крейсер з опозитною шісткою від Gold Wing – відкрила епоху чистих ліній і гармонійних форм. Але на відміну від Rune з її космічним прайсом (близько 40 тис. доларів), Fury у штатах коштує втричі менше.

Сонячний деньок на західному узбережжі США. Всідаючись на низьке (678 мм) сидіння, я відзначаю не тільки красиво витягнутий переді мною бензобак, але й безліч захоплених очей збоку. Навіть люди, на вигляд далекі від мотоциклізму в принципі, ненадовго, але зупиняли погляд. Ні, не на мені, на VT1300CX. І це в до біса "кастомізованій" Америці! Поки інші дивилися, я вживався в ергономіку. Замок запалювання розташований по-чопперному – зліва між циліндрами, спідометр а-ля 50-ті роки, такою ж ретроградська пробка бензобака. Підніжки завищені по-хондівськи відчутно, але не надто. Кермо тільки здається винесеним далеко вперед, насправді воно виявилося саме там, де треба. Так само вчинили і з дзеркалами, що забезпечило чудовий огляд. Це, до речі, одні з небагатьох металевих хромованих деталей. Так-так, зеркально блискучі облицювання, корпус фари, навіть декоративна кришка голівки переднього циліндра – все з пластику. Консерватори скривляться, а просунуті посміхнуться – це зовсім не економія на металі, а робота над зниженням ваги. І результат – 297 кг без палива – просто вражає, адже це, мать его, великий чоппер з мотором в один і три десятих літра і заднім "катком" у 200 міліметрів шириною!

Мотор у представленні не потребує: це добре знайомий по моделі VTX1300 V-твін – довгоходний, а тому плавний і «гумовий» за тягою двигун. Тут його оснастили новою системою впорскування палива з "автоматом" холостого ходу. На його місці міг опинитися і "старший брат" від VTX1800, але той занадто громіздкий, та й потребує серйознішого охолодження – тут вже не відбутися вузеньким радіатором, що сховався між трубами сталевого дуплекса. Як виявилося, для цього апарата 56 «колінвальних» коней і 107 ньютоно-метрів моменту більш ніж достатньо. Аж до того, що конструкторам знадобився обмежувач – на 160 км/год. Так, хотілося б, щоб обмежувач швидкості, та й обертів спрацьовував пізніше, але хто ж тоді зможе роздивитися красу правильних ліній Fury?

Для повної відповідності чопперному стилю мотор, жорстко закріплений у рамі, навмисно трохи "розпустили" по вібраціях, щоб не давати власнику забувати, що двигун справді працює. Найцікавіше, що ці вібрації, які зникають у міру зростання обертів, – невід'ємна частина харизми мотоцикла. Але найцікавіша частина Fury – зовсім не зовнішність, а ходова. Одному Богу відомо, як творцям вдалося настільки категоричний чоппер зробити настільки маневреним і слухняним керму навіть попри 200-міліметровий задній "бублик". Мало того, що мотор при удаваній свободі максимально включений у силову структуру рами, так подивіться на могутній задній маятник із труб прямокутного перерізу!

Але це не вся "фішка". Справа в тому, що пера вилки розташовані під кутом 45 градусів хоч до горизонталі, хоч до вертикалі, але головне, що ще й під 13 градусів до рульової колонки! Ось такий і виходить фокус, що реальний рейк вилки 32 градуси (майже як у спортбайків), а ілюзорний – 45! Звідси й рекордна за всю історію мотоциклів Honda колісна база в 1805 мм, що поєднується з чудовою керованістю. І більш ніж удвічі різна ширина покришок тут нічого не псує.

А хорошу маневреність забезпечує великий кут повороту рульової колонки від упору до упору. Навіть на малих швидкостях мотоцикл здається дуже слухняним і прогнозованим і не тільки здається – є таким! Але на нерівностях такий кут нахилу вилки, звичайно, дається взнаки – і без того скромний хід колеса в 102 мм, та ще помножений на cos 45° (виходить 72 мм по вертикальній осі і стільки ж по горизонтальній), дозволяє вилці ніби вбирати нерівності, не передаючи їх на раму. Ось вона, душа справжнього чоппера! З заднім колесом все, як зазвичай, відмінно – захований моноамортизатор Showa мало того, що чудово дружить з вагою мотоцикла і непідресореною масою колеса, так ще й регулюється по демпфуванню відбою і попередньому натягу пружини.

Звичайно, багато апологетів чопперного стилю почнуть лаяти литі колеса і карданний привід, мовляв, подавай їм спиці і ремінь або ланцюг. Але, відмовившись від стереотипів, похвалю творців Fury за функціонал, притаманний, мабуть, лише "Хонді". Однак не будемо забувати, що чопперами не тільки милуються – на них ще й їздять. Так ось, коробка працює «на п'ятірку», та й передаточні числа підібрані чудово – і розгін дуже бадьорий, і на вищій передачі двигун не напружує апетитом – до загоряння лампочки низького рівня палива можна запросто проїхати 250 км (і це при загальній місткості бака в 12,9 л!) На "лампочці" можна протягнути ще кілометрів 40. Про керованість повторюся – мотоцикл кермується не просто добре, а відмінно навіть за нечопперними мірками.

А ось з гальмами навіть якийсь перебір: передній двопоршневий Nissin має настільки залізну хватку, що недосвідчений чопперист може запросто пустити колесо в юз при різкому гальмуванні. Швидше це навіть не від "хваткості" гальм, а від малої ширини передньої гуми. Що ж робити новачкам? Та все просто – доплатити ще $1000 і оснастити Fury ABS, благо ця опція передбачена. З задніми гальмами ситуація приємніша: гумовий "бублик" здорово чіпляється за асфальт, а колодки за гальмівний диск.

І все ж, повернуся до дифірамбів зовнішності – вже надто він гарний. Кожна деталька продумана і підігнана на 100%. Заднє крило, увінчане світлодіодним стоп-сигналом, ніби висить у повітрі – жодного несучого кронштейна не видно. Колеса хоч і литі, але їх стиль і малюнок гармонійною ниточкою вплетені в силует мотоцикла. Складається враження, що це апарат ручного складання, а не конвеєрна модель, та ще й за такою прийнятною ціною (про ціну в Росії залишається лише будувати здогадки). Отже, перед нами перший японський серійний мотоцикл, який твердо, на сто відсотків відповідає поняттю "чоппер" – стильний, в міру аскетичний і по-хондівськи функціональний. Зустрічайте, ось він, "Капітан Америка" 21-го століття!

zr.ru

теги: vt1300cx fury motorcycle chopper мотоцикл чопер тест