Тест-драйв Honda CR-V 4-го покоління - звіт

Почну з того, що прибули ми до обумовленого місця на Honda CR-V 3-го покоління, за що дякую Льоші Archy. Ми – це сам Олексій, Ігор Горинич і я. Тобто нам, особливо Льоші, вже було з чим порівнювати.  По дорозі до місця «Х» ми обговорювали те, до чого будемо прискіпуватись, що нас цікавить у майбутньому тесті, чого не вистачає цьому, 3-му поколінню. Забігаючи наперед  зазначу, що сама презентація, тест-драйв, загалом - те, як усе було організовано, залишило найприємніші враження. 

Отже: зустріч, знайомство з учасниками, кавка і до окремого кабінету знайомитись із новим поколінням Honda CR-V. Через 30 хвилин ознайомлення з автомобілем, так би мовити «на папері», невеликого спілкування у стилі «запитання-відповідь», нас розподілили по автомобілях згідно з кольором (нам із Льошею дістався червоненький), а отже знайомство з нашим інструктором і – в дорогу! Виїхали першими й загубили з виду решту автомобілів. Спочатку нам оголосили про те, що спершу за кермом їде інструктор, ми проїжджаємо по бездоріжжю, і це слово важко взяти в лапки, бо це було справді досить екстремально. Величезні грязьові «ванни», засніжені, але укатані стежки, досить серйозні торкання днищем нашої бездорожньої траси…  Але! Ми жодного разу не «сіли на мілину»! Напевно, ще й завдяки тому, що задній привід підключається вчасно, без затримок. Що вам сказати – маршрут починав радувати. У цій частині тесту ми з Льошею змогли оцінити інтер'єр автомобіля, порівняти його з попереднім поколінням. Дійшли висновку, що простору для пасажирів не менше, це вже точно. Якість матеріалів салону гідна, салон дуже приємний. Я оцінював комфорт як пасажир на задньому сидінні. В принципі – нічого кардинально не змінилося. Сидіти комфортно, хоча, можливо, трохи не вистачало «рельєфності» сидінь.  Місця вдосталь, коліна не впирались у спинку переднього сидіння, місця над  головою хоч відбавляй. У 3-му поколінні це все теж має місце, так що нічого нового. А шумоізоляція ззаду краща. Не набагато, але краща. У центральній консолі – повітропроводи клімат-контролю.   У підлокітнику є 2 підстаканники. Що б я додав – лючок за підлокітником. Там звичайна пластикова заглушка, а можна було б і зробити відсік для лиж із чохлом, наприклад. 

Бездоріжжя закінчилося, і вже Льоша вів автомобіль по маршруту. Потім зупинка і зміна водіїв. Поки підлаштовував усі параметри під себе, нас наздогнала решта «групи в смугастих купальниках» і ми поїхали разом. Що сказати…  Не погоджусь із тим, що до заявленої в презентації ергономіки  водій може звикнути за перші 30 секунд. Ні, це не так, і в будь-якому іншому автомобілі це теж було б не так. Але з Хондою я знайомий, тож основні необхідні речі справді інтуїтивно стали зрозумілі швидко. В іншому – справа часу, і це нормально. 

Що не сподобалося одразу – при перенесенні ноги з педалі газу на педаль гальма я коліном вдарявся об рульову колонку. Я люблю високу посадку, сидіння було піднято максимально вгору, але й кермо теж. Потім перебудувався, почав працювати ногою трохи по-іншому і проблема зникла. І тут я розумію, що мені «не подобається» світло фар, що відбивається на авто, яке їде попереду. Галоген? Нема ксенону? Є лінзи, але нема ксенону? Мда… Діодні габарити і галоген. Навіть з естетичної точки зору це виглядає ніяк. Тут недолік, однозначно. 

Сидіти зручно, при максимально піднятому сидінні місця над головою достатньо, відмінна оглядовість без нарікань. Спершу огляд у дзеркало заднього виду здавався не дуже гарним через форму скла 5-ї дверей, у 3-му поколінні було трохи краще. Але звик швидко. Загалом до автомобіля звик швидко. Справді, відчуття, що ти в легковому авто, це факт. Сподобалась шумоізоляція, досить тихо, краще, ніж ззаду. Нерівності глухими шльопками гуми долинали в салон, але це вже було помітно тихіше, ніж у 3-й CR-V. 

З приємних дрібниць, одразу звернув увагу, що поштовхом важеля повороту викликаєш 3-разове мигання. Зручно, ось тільки у мого тестя в Опелі 2005 року це вже є.  Ну та гаразд. Прикольна фішка клімату – кнопка SYNC. При її натисканні налаштування клімату пасажира стають ідентичними водійським. 

У попередньому поколінні підлокітник був окремо як у водія, так і у пасажира. Тепер він спільний, що не втішило. Його висоту не відрегулюєш, а у максимально висунутому положенні він перекриває підстаканники. Центральна консоль із кнопками керування магнітолою та системою клімат-контролю має приємне на дотик покриття, типу soft-touch.  А от торпеда – жорсткий, дешевий на вигляд пластик. Незалік. Чому не зробити так, як в акорді 8-го покоління? 

 Насправді, важко, перебуваючи за кермом, намагатись для себе зробити якісь висновки про інтер'єр.  Дорога місцями слизька, рух у міському потоці – відволікатись на огляд інтер'єру не видається можливим. 
  
Виїжджаю на трасу і міняюсь із Льошею місцями. Далі він поїхав по Новообухівській із крейсерською швидкістю. Звернув увагу на реакцію водіїв, що нас обганяли – вони таки задивлялись ) Поворот на дамбу, дорога вузька, слизька. Виявляється, організатори в цьому місці хотіли влаштувати ще й піщану ділянку маршруту, але снігу навалило по коліно і було вирішено відмовитись. Зловив себе на думці, що добре б ділянка була льодяна, запорошена снігом – ось там можна було б повеселитись і відчути всі принади електронних систем, повного приводу, а також можливість відключення VSA.  

І знову я за кермом. Залишилась невелика ділянка дамби і дорога по Старообухівській назад, до фінішу. На дамбі кілька разів спрацювала вищезгадана VSA, бажання відключати її не було. Але от траса і режим S із перемиканням передач підрульовими пелюстками. Моторчик підбадьорився, розгін став веселіший, навіть загнав показник економічності у блакитнуватий колір. А це означає, що витрата стала непристойною для 2-літрового двигуна . У спокійному режимі цей показник горить зеленим. Світлофор, гальмування двигуном, 3-2-1, чую звичний рев мотора при такому розкладі, машина сповільнює хід без гальм, але тут я розумію, що двигун почав працювати спокійніше і не гальмує. Що таке? Показник передачі показує цифру 2??? Я ж перейшов на 1-у, при цьому без будь-якої червоної зони. Цей хід електроніки я не зрозумів. Говорячи про двигун, мені, як недосвідченому юзеру звичайних міських авто, потужності було цілком достатньо. По трасі на обгін можна іти впевнено, а для міста і поготів. Так, не спорткар, ну так і не повинен ним бути! 

Кінець маршруту. Трохи шкода, що доводиться розлучатися з нашою CR-V, але що вдієш ) Паркуюсь, вмикаю задній хід і опа-па – камера заднього виду! За весь маршрут вмикати задній хід не доводилось, тому й не знав про її наявність. І знову згадав про ксенон. Я звик паркуватись по дзеркалах, у монітор взагалі не дивлюсь, тим більше є парктронік. Якби була можливість вибору – вже куди краще ксенон, ніж ця камера, моя думка. 

Ще трохи «пройшлись» по салону, заглянули в багажник. Він цілком собі великий, 589 літрів все таки. Плюс можливість складати задній ряд сидінь лише потягнувши за важіль. Хоча і це не ноу-хау для такого виду автомобілів. 

Фуршет, спілкування, обговорення. Шкода тільки, що більшу половину обговорення ми провели не у висловлюванні своїх думок про пройдений маршрут  і про автомобілі, що тестувались, а хто про що. Думаю, наступного разу виправимо ситуацію )) 

Хотів би висловити подяку компанії «Хонда Україна» за надану можливість одним із перших взяти участь у тестуванні  нового покоління Honda CR-V, зокрема Віктору Должанському за гарну презентацію автомобіля і відмінний початок нашого тест-драйву.  Величезне спасибі Олексію 105-му і всій Хонда Мафії! Разом ми сила! 

Все імхо, і сорі за многабукав. Не хотів давати сухий звіт, поперло.

GASHIK

У суботу, 15 грудня 2012 випала можливість потестувати нову Хонду — CR-V 4го покоління.
Збір був о 9.45 в Ramada Encore, де був невеликий огляд даної моделі. Віктор Должанський (Honda UA) розповідає про нововведення і зміни четвертого покоління Хонда ЦР-В.


На тест-драйв Хонда Україна надала 4 машини. Комплектація — однакова для всіх машин. Двигун об'ємом 2 літри, 5-ти ступінчаста автоматична коробка передач.

Всередині — просторо. Всі елементи керування зрозумілі та доступні. Для задніх пасажирів достатньо місця для колін і голови.

Велика та інформативна панель приладів.

Місткий багажник.

Великі та зручні дзеркала.

Вигляд ззаду спочатку трохи розчарував. Але потім звикаєш і навіть починає подобатись. Двері відкриваються вгору, як і в третьому поколінні, а це означає, що весь бруд буде у вас за коміром і на одязі.

Машина впевнено почувала себе в місті, на трасі і на бездорожній ділянці, де були досить глибокі підмерзлі калюжі, так що черевом трохи поскребли. Кліренс у четвертого покоління «серванта» — 170мм, у третього — 185мм, у другого 200мм. Інженери переробили систему підключення заднього приводу і тепер замість двох гідравлічних насосів, всього один і один електричний. Привід підключається миттєво і непомітно.

Після бездоріжжя поїхали знову до готелю, де на нас чекав смачний обід і обмін враженнями від тест-драйву.

Величезне спасибі компанії Хонда Україна за надану можливість потестувати нову модель Хонди.

mazy

Фотозвіт у галереї про тест-драйв Хонда Цр-В 2013

Honda Mafia

теги: honda cr-v тест драйв