ДИТБУДИНОК. Поїздка до Красного Хутора Чернігівської обл.

Таракан:
Нормально так погодка пожартувала, благо, повернулися всі живі, здорові і майже без каліцтв пару слів, завтра Оська постарається написати атчот, якщо що - додамо
на зворотному шляху 5 розгорнуто-кюветних фур і 2 легковушки, ніби без жертв, так, неприємності, трохи дісталось Andyy, але це вже з його слів за бажанням.
Величезне спасибі учаснеГам: chief39 і дружині Юлечці, Andyy і дружині Тамілі, HAWKу і супутниці (так і не познайомив, гад ), Іришці Paragraf, Оськи та Антону!!! Без Вас би нічого не вийшло!
P.S. Спасибі і привіт Алекс_Гомель за допомогу Andyy в сніжній каші, Привіт Святому і його супутнику на джипі майже там само (км. за 40 до Броварів), Мафія всюдисуща, навіть Білоруська Макс, ти завжди так по-англійськи йдеш?
P.P.S. Рації рулять (пасиб Ross, Wist), "літо" не рулить, задній привід до весни - в гараж
Решта завтра, пішов спати.
P.P.P.S Che, кімоно відстояв, і таки не віддав, а то місцеві сан-сеї, намагалися довести свою до нього приналежність
----

Оська:

Я теж жива і відносно здорова, була вдома о дев'ятій, спасибі Антону за наше щасливе дитинство!

Пару слів про те, як це було =)

Дитячий будинок вражаючий!

Три основних корпуси - навчальний і два спальних - 1900 року, колишній маєток. Плюс ще господарські споруди, де діти вирощують імовірно курей, свиней, гусей і кроликів. Живуть вони там весь час разом з викладачами, яких ми бачили чоловік п'ять, включаючи директора і заступника директора. Основні корпуси розставлені навколо клумби, посеред якої - український прапор (вгорі) і бюст молодого Леніна (внизу).

Шукали в Мені заклад більш-менш громадського харчування. Стали паркуватися, і тут нас наздогнав і абсолютно незбагненним чином впізнав Валерій Олексійович - заступник директора інтернату. Завдяки йому ми не загубилися на безкрайніх снігових просторах і навіть пообідали в єдиному(!) на всій дорозі після Чернігова "ресторані".

Інтернат був попереджений, і директор Анатолій Олексійович до нашого приїзду вишикував дітей у фойє (скоріше передпокої), просив нас сказати пару слів. Пару слів сказав Таракан - про те, що ми, мовляв, Сім'я, і ми ось вам привезли всякого, ходімо розвантажувати. "Ні, ні, ні! - хором закричали Олексійовичі, - Ви спочатку з дітками поспілкуйтеся, подивіться, що тут у нас і як... Ось діти зараз розіб'ються на групи і поведуть вас, куди скажете".

Але повели нас все одно Олексійовичі. Всього по інтернату було побачено три телевізори, два з них - у спільних кімнатах, кілька піаніно і закрочені на ключ двері "Кабінет інформатики". Директор сказав, що комп'ютерних класів у них два, але які комп'ютери не признався і двері не відчинив. Не пустили нас ні в спортзал, ні в "бійцівський зал". Імовірно тому, що там нічогісінько немає спортивного. Принаймні, діти розповідали Юлі, що їм би не апельсинів, а м'ячиків і ракеток.

В інтернаті силами добровільних меценатів і випускників ведеться ремонт, зокрема, нові меблі в корпусі для малят, вони живуть по шість чоловік. До нашого приходу дітей розігнали по кімнатах і посадили біля ліжок з книжками... ще у малят є "ігрова кімната" з купою м'яких іграшок, складених у шафі, і платтяною шафою з книгами. Кімнату нам показували два рази, і обидва рази за нами зачиняли. У "дорослому корпусі" теж ремонт - підвісні стелі і осучаснений туалет. Але облаштовані ще не всі корпуси.

Їдальня - в підвалі, єдине приміщення зі склопластиковими вікнами. У них там, виявляється, водопровід! Та ще й з гарячою водою - Валерій Олексійович розповідав, що ось тільки торік поставили. Ще Валерій Олексійович дуже розхвалював мед інтернатської пасіки, нас напоїли чаєм із сиром, медом і маслом. І лише коли дітям вже почали накривати столи, ми схаменулися і кинулися розвантажувати подарунки. Розвантажили все дитячими силами, але по-моєму невдоволених не було.

На прощання нас знову завели до директора, у якого хлопчик і дівчинка вручили нам трилітрову банку меду (Chief39, як він там, не розлився?) і слова подяки. Що їм дуже приємно, що про них пам'ятають.
потім слова подяки сказав директор, мовляв, дякую, що приїхали, приїжджайте ще, і інших агітуйте приїжджати. Тільки журналістів із собою не беріть, а то понапишуть, а нам потім комісії приймай... Так що навіть не знаю що робити)

А ще знайшли Пітера.
Він у них від американського посольства і зовсім нещодавно. Не знаю, як щодо спілкування з дітьми - по-російськи він і справді не дуже добре говорить, зате на прохання директора він супроводжував прощальні промови Рахманіновим. На піаніно.

І ще, у дітей були помічені мобільні телефони. і зв'язок там є! тільки трохи за межами інтернату. А так правильно відзначив HAWK, треба влітку зібратися і приїхати на тижень. Відпочити) Тим більше, що запрошували

Дякую всім-всім, хто допоміг організувати 6 (шість) сімейних багажників і 3 (три) салони з солодощами та речами! Цю поїздку треба вписати в історію Сім'ї великими золотими літерами: незважаючи на неземну красу засніженої природи (хотіли привезти ялинку до нового року, але не наважилися), дорога була важка, і мені всю ніч снилися габарити попереду їдучих =)