Жіночий день у Красному Хуторі: Їдемо до ДитБудинку 5 Березня

У суботу, 5 березня, о 6:30, колона Хонда Сім'ї у складі 10 екіпажів відправилась з Києва до Красного Хутора. Метою нашої поїздки було - привітати дівчаток на 8 Березня, пограти з дітьми і передати їм подарунки, іграшки та інші необхідні речі.

У дорозі ми від душі веселились і гарно їхали аж до останнього відрізку шляху. Від з'їзду з траси до Красного Хутора - 17 кілометрів. Як виявилось, дороги там нехожені, а кліренс у наших машинок переважно низький, тож цю ділянку ми долали дві години по дорозі туди і стільки ж - на зворотному шляху.

До Інтернату колона приїхала о пів на першу, замість запланованих 11.00. Як і планувалось, ми розділились на три команди:
- перша, на чолі з Осею і Кетрін займалась підготовкою ігрової програми
- друга, на чолі з Осею  взялась інвентаризувати і пакувати подарунки;
- третя, на чолі з Філарою, спробувала визначити серед хлопців найздібніших до малювання.

Перерахунок подарунків зайняв у нас близько години. Насамперед ми запакували індивідуальні подарунки - солодощі і засоби гігієни, щоб не відкладати початок конкурсів. До нас приєднались медсестра, двоє викладачів і кілька осіб дітей, щоб перерахувати все, що ми купили. Дітей покликали, щоб вони бачили, скільки чого є.   Ми передали на баланс дитячого будинку: вішалки для одягу; гребінці; мильниці; вітаміни; гофрований папір; стрижні для ручок; туалетний папір; прокладки; шкарпетки та дзеркала.

На місці не було ні директора, ні бухгалтерії, тому підписи на акті поставила Ірина Володимирівна, яка рахувала все, і заступник директора Юрій Васильович. З середи, коли буде бухгалтерія, товари поставлять на облік у дитячому будинку. Копія папера є у мене.

Поки ми закінчували бухоблік, Іра Філара за допомогою Аліни Крупської і Олексія Франсе провели тестове завдання з дітьми, його результати Іра, як досвідчений викладач, озвучить нам пізніше.

Одразу після малювання розпочалась наша програма. Спочатку перед дітьми з пізнавальною лекцією виступив стоматолог - Діма Mark. Сам він каже, що ніс нісенітницю, але діти сприйняли його добре, відповідали на запитання про здоров'я зубів і отримували за це призи-сувеніри) Величезне спасибо Дімі, що погодився брати участь у нашому освітньому проекті для КХ!

Після лекції слово взяли дівчата Катя Кетрін і Юля Осей. Вони чесно намагались зібрати дві команди дітей для караоке, але старші поставились до конкурсу досить прохолодно, а малеча збилась в одну купу. Тож вийшло дві команди - наша і дітей) Обидві вони переспівали, мабуть, половину пісеньок з мультфільмів =) Всі учасники отримали індивідуальні призи - олівці та іграшки))

За караоке пішли подарунки для іменинників - листівки Хонда Мафії; потім ми роздали дітям солодощі і засоби гігієни, а крім того - подарували дівчаткам креми для рук і обличчя, гігієнічну помаду, набори гребінців і красиві тканинні квіти)))

Діти теж не залишились у боргу - нашим дівчатам дісталась гора листівок ручної роботи до Восьмого березня) У моїй листівці всередині виявилась вклеєна кишенька, а в кишеньці - ще побажання від чоловік шести дітей)) Що б там не казали, що вони нас не люблять - неправда це! Дуже чекають і дуже нам радіють! 

Свій візит до дитячого будинку ми завершили спільною фотографією з вихованцями та прапором Хонда Сім'ї)))

Зі школи ми виїхали приблизно о четвертій, дві години пробирались крізь сніги - витратили 200 грн. понад усе на послуги "золотозубого тракториста", без якого ніяк не пробрались би крізь снігові замети. До Києва приїхали близько 23 годин, що зробило нашу поїздку найтривалішою з усіх з 2007 року. На щастя, всі живі, здорові і, сподіваюсь, не шкодують, що поїхали)))

Велике спасибо від усієї Хонда Сім'ї, земний уклін від дітей і палкі поцілунки від мене особисто всім учасникам поїздки. Це наш ХондаПапа Олексій 105-й, Денис DEuDEN і його друзі Лена, Оля і Лена, Аліна Krupskaya, новенькі - Таня Tianille DM і Єсенія Miracle, Саша 5pirit, Вова PUNCH і Юля, Аліна alunya, Олексій Franse, Настя Agava, Іра Filara, Саша Bobbsta, Олексій мурманчанин, Гена Genana, Слава CAFFEIN, Катя КЕtrin, Юля Осей, Діма Mark, Віталій Ra, екіпаж ТОВ Хонда Україна - Наташа, Наташа і Дарина, ще - Сергій, і ваша покірна слуга Ося.
Велике спасибо вам, хлопці, за ранній підйом, веселу дорогу, взаємовиручку у складних ситуаціях, і особлива подяка - за спілкування з дітьми, за ті посмішки, які вони подарували нашій Сім'ї!

Матеріальна частина поїздки:
Ми зібрали 17697 грн, 390 доларів і 200 євро (залишок попередньої поїздки). На покупки витратили 15 тис. 215 гривень, при цьому прокладки і туалетний папір нам безкоштовно надали колеги Толі Tolik-accord. Матеріальну допомогу цього разу надали наші змінні і незмінні спонсори: Panekaus, Tolik_accord і його колега Оля, КЕtrin, Krupskaya, Cerberuz, mazy, 105-й, Tolstiy, Malinka, Старпом, CAFFEIN, alunya, Barmaley, Antina, Мать і учасники її благодійного аукціону, Ося, Лена Сіденко. Окрема подяка від нас - компанії Хонда Україна і співробітникам, а також дилеру автомобілів Honda у Луганську Максі-Моторс. Величезне спасибо, без вас не було б поїздки, не було б подарунків і радості!

Окремим рядком хочу подякувати Антону ABCD - за макет деньнароджених листівок і Саші Paladin - за друк листівок і конвертів з нашою зворотною адресою, які ми передали  дітям. Дякуємо, хлопці! Чекаємо листів =)

Здається, все сказала, нікого не забула. Дуже сподіваюсь, що яскравіше про караоке, лекцію і спілкування з дітьми напишуть наші мафіозі)
На цьому - до нових зустрічей у Красному Хуторі)

---

  Якось прийшов на тренування DEuDAN і каже " - 5-го березня їдемо з Хонда-Мафією до дитбудинку! Хочете - приєднуйтесь!". Буся (прим. Лена брюнетка) ліктем штовхнула і сказала  "Треба!"
       Поїздка почалась вже 4-го, коли Буся подзвонила у двері, зайшла  з клунком і твердо заявила, що житиме у мене! один день! Щоб  я як завжди не проспала ну і взагалі. О 4.15 ранку будильник сонно пробурмотів нам, що годі вже обговорювати питання глобальних революційних рухів як на африканських  , так і на особистих фронтах.
       О 5.15 на Мінській ми вже пакувались у прибулу карету Саші-Спіріта, познайомились з хресною матір'ю - Осею і поїхали на спільну Лісову стрілку.
       Благородних мафіозних місіонерів, що несуть добре  і благе  у цей сповнений злобою світ назбиралось 10 Хонда-карет, у тому числі:
         - 2 Сараї (CR-V),
         - 2 Сивки-Бурки,
         - 5 акордеонів,
         - 1 сніжок (білий Сеат-снігохід, що розвіяв міф про неіснування  літньої гуми в суворих умовах крайньої півночі).
     
 Колона візків рушила і почалось пряме включення. Я обалділа, наскільки проста, геніальна і корисна ідея їздити в колоні з раціями. Оскільки маючи неприємні прецеденти з особистого досвіду, можу сказати, що неповідомлена їзда в колоні  не тільки незручна і часозатратна, а часом і вельми аварійно-небезпечна.
       Передача "Для тих,хто в дорозі" регулярно робила зведення про стан бездоріжжя, про мішені на зустрічній смузі, про кількість гальмівної рідини  безвекторно снуючих пішоходів, робила рекламні  паузи і виконувала музичні заявки, зачитувала погоду, анекдоти і гороскоп (і нарешті ми дізнались про походження на небі Малої Ведмедиці).
       Їхали дуже весело прямо до самого повороту на ТОЙ світ. Ні, ну Льоночка мені попередньо повідала, що це  досить далеко, що це  Богом забута  діра Чернігівської губернії, яку навіть  птиці навесні облітають, бо клювати тут  нема де. Накаркала, короче! Всю дорогу дивувалась чому так  мало снігу на полях! Ось тут-то ми і зрозуміли чому!  Та тому що жорстокі місцеві трактористи згребли весь сніг на краю і навалили його якраз на нашу дорогу! Нуу нудно їм! А тепер як у тому анекдоті про яйця, і при роботі і навар завжди!)) Одним словом, їхали ми  ці останні 17 км 1,5 години, почергово  відкопуючи і підштовхуючи дружні візки. Чудеса на виражах показував Сніжок, часто "втомлювались" Сивки-Бурки, та втім і наш акордеон дрифтанув разок на 180 градусів. Зате всі підступи ворогів мужньо подолали  наші Сараї.
      О пів на першу, чи що, біля Краснохутірської  школи-інтернату з'явилась красива Хонда-парковка! Оскільки світловий день не обіцяв нам  тривалого тут перебування, з багажників  у дерев'яну хатину  школи оперативно вивантажувались забиті подарунками багажники. Весь скарб знесли в одну кімнату, де жваво розпочались перерахунок, розфасовка, опис, дебет/кредит, здав/прийняв. Для кожної  дитини зібрали кулечок предметів особистої  гігієни (з/паста,  щітка, мило, шампунь), кулечок смаколиків (банани, апельсини, цукерки), окремо для дівчаток на честь  8 березня намутили кулечки з набором принцес (гребінець, крем для рук, крем для обличчя і гігієнічний ліпстик).
        крім того, що вручалось особисто і кожному, мафіозі  накупили  безліч господарських і канцелярських  потрібностей, а також книжок, іграшок, спортивного інвентарю і одежини і навіть кульки з новим зимовим взуттям. Реально - дуже багато різноманітних потрібних речей!
       У науково-пізнавальній частині програми Хонда-стоматолог повідав дітлахам, що цукерки їсти МОЖНА! і інші  захоплюючі історії з життя зубів. Ще й з показовим наочним прикладом!
        Мене особисто дуже зворушило як кожному іменинникові (за останні  місяці) хонда-розумниці вручили листівки з теплими душевними словами і подарунок! Очі  дитини, яка вставала з місця, не передати, не розказати. Збентежено-сором'язливо-зрадіяні. Вони усміхались, але  йшли з напівопущеними очима і в їхніх напружених обличчях читався  дуже бурхливий потік невизначених думок. Я не знаю про що вони  думали. Я не знаю про що може думати дитина, яка рік за роком знає, що на її ДН не буде ніякого свята, не буде ніяких подарунків і привітань, ніхто  цьому не зрадіє, не зрадіє що вона взагалі колись  народилась..
       Далі була розважальна частина Марлезонського балету під кодовою назвою "Караоке".. Дітлахи горлали невлад дитячі пісеньки, але свято від цього не зіпсувалось. Тому що їм було добре!  Вони тримали мікрофон, навколо голосно звучала весела музика з добрих совєцьких мультфільмів. Діти усміхались і були щасливі. Що і вимагалось!
      Під  зав'язку банкету всім роздали в руки кулечки з подарунками, їстівними і не дуже.
      Дітлахи пороздавали нам свої хенд-мейдівські листівочки з привітаннями до 8  березня! Дуже мило і зворушливо! Я, зізнаюсь, тупо  розгубилась, коли нізвідки з'явився голубоокий хлопчина,  простяг руку з листівкою і зі словами "Це вам" зник  так само блискавично, як і з'явився, не давши  мені й хвилини  на повернення мови! Зате я вже знаю, що його звуть Женя!
      Потім була фото-групівка на пам'ять і частування всіх гостей чаєм. У закромах у мафії знайшлось безліч котлет, бутербродів, печива і фруктів. По столу навіть двічі пролітали знатні солоні огірочки!
      Напившись чаю до стану акваріума, я похлюпала у двір, де  вже запрягались і по одній від'їжджали наші карети. Насправді вже було 4 р.м. і всі вже передчували зворотній бобслей з перешкодами. Зігрівала також  думка про позитивний нахил дороги (під гірку).
     Сніжка, як особливо пристосовану автотехніку, пустили вперед розчищати дорогу!))
     Першу частину шляху колона подолала  на ентузіазмі і майстерності наших безстрашних водіїв! Розчарування в життєвих цінностях  накрило, коли нашу колону повільно гребучих хондівських візків одну за одною  зі свистом обігнало кілька іржавих корит, на кшталт дев'ятки, москвича і гордо проміяла Славута. Контрольним  пострілом по свідомості стал дід. У шапці. На велосипеді! по заметах! ...Хлопці нервово курили з незавидною  частотою!))
     Проїжджаючи чергові метри не на бензині, а на задній кінській волонтерській силі, справа по борту був помічений трактор! той самий! Який чекає свого зоряного часу!.. Сніжок не змусив себе довго чекати! Втім як і Сивки - чекати б їм там ще довго весни без цього трактора! а тим часом, поки відбувались рятувальні роботи, до передбачливої  панянки Крупської вже скакали дівчата з порожньою тарою, почувши  по рації  заповітне слово "Бейліс"!) Вечоріло... Життя набуло повноти фарб і широти звуків!))  У ніжно-рожевому сяйві заходу юний вітерець грав з неслухняним снігом, вимальовуючи нам абстрактні сюжети на тему Титанік! Безкрає біле сяюче покривало було помітно осквернене слідами невиданих звіряток! (тобто ми їх не бачили))
       Отже, завдяки рум'яному трактористу із зубами, інкрустованими чистим золотом, весь загін благополучно  зібрався вздовж більш-менш чищеної дороги для здійснення останніх марш-кидків, які, незважаючи на  відстані, вже  не видавались анітрохи складними!))
      У підсумку на дорогу пішло 6,5 годин (на 300 км)  + 6,5 годин! (зворотних 300 км))

.......................

        Поїздка вдалась веселою і дуже показовою. Всі члени і далекі родичі Хонда-сім'ї були активні, бігли один  до одного на допомогу без запрошення  і зайвої балаканини! Привітлива атмосфера вирувала гумором і дзвінким сміхом.

.....................

        ДД і справді виявився дуже похмурим. Всі інші ДД, в яких мені доводилось бувати (у різних областях) можуть видатись 5-зірковим готелем у порівнянні з цим. Дітки дуже злякані, одягнені погано - чого варта та малюка в білій в'язаній кофточці  на три розміри  більшій і чобітках, у яких майже по всьому периметру відійшла підошва. При всьому цьому дівчинка сама чистенька і охайненька..
       Отака фігня....
       Коли від'їжджали від дитячого будинку останні машини, я здивовано помітила, що старші  дівчата фотографували. Стояла і не могла второпати - Ну навіщо їм фото наших від'їжджаючих машин!?!?!.. ось тільки зараз зрозуміла..

.......................

     Всім Людям, що брали участь прямо або криво в цій поїздці велике людське Спасибо!

Honda Сім'я

теги: допомога червоний хутір дитбудинок поїздка хонда сім'я