Поїздка до дитячого будинку "Красний Хутір" 17 березня 2012

Рівно о 6.00 ми виїхали до ДДКХ, ну…о 6.05. Погода так і шептала, настрій відмінний.

Колона з 8-ми машин дружно вишикувалася, і, весело щебечучи в рації, ми вирушили в путь.

Перша запланована зупинка – Кипті: випили кави, з'їли пару бутербродів, дописалися до списку на вечерю і через 15 хвилин вирушили далі.  Дорога звична, як після зими: місцями ями, місцями великі ями, місцями дуже великі ями, але всі з цілими колесами ми дісталися до нашого вже рідного кафе. Зробили замовлення на вечерю, випили чай/каву, обмінялися телефонами з дівчатами в кафе для дзвінка перед виїздом із ДДКХ і через 15 хв після зупинки вирушили на другу (меншу) половину дороги. Як завжди, здивувалися кількості снігу, що збільшувалася з наближенням до Червоного Хутора – машинки зі скрипом, пузом по колії все одно продовжували рухатися далі. Дякуємо Honda Україна на CR-V, яка намагалася зробити колію не такою глибокою, сміливо «протоптуючи її» — по дорозі обговорили і споглядали режим Off-road на Tiguan   і зміну водіїв не виходячи з машини.

Отже – ми на місці на годину раніше запланованого, що не може не тішити.

Розвантажили речі по заздалегідь обумовлених місцях для подарунків, для хімії, для одягу, для їстівного. Розпочали процес сортування. Таракан зайнявся оформленням документації.

У цей час Іра Філара і її помічники забрали дітей на арт-терапію в сусідній кабінет.

Речі розсортовані,  подарунки приготовлені в порядку черговості їх вручення для зручності.

Нас запросили випити чай із медом – ми дружно погодилися. Буфетниця Любов люб'язно доглядала і доливала чай особливо ненаситним страждаючим мафіозі;-)

Повернулися до актової зали і треба було трохи почекати, поки всі дітки зберуться (субота в них банний день  і треба було почекати, поки всі приймуть душ, висохнуть і причепуряться) . Ми не розгубилися і вирішили поки провести кілька конкурсів, які, як завжди, пройшли на ура!

Отже – відповідальний момент: привітання з  Днем Народження. Я думала про те, щоб підготувати промову, але часу так і не вистачило,  а по дорозі постійно спілкувалися про щось, жартували в рації, загалом – так і не вдалося мені подумати, а що саме сказати. Довелося імпровізувати. Привітання було навіяне вже дворазовим перебуванням у  ДДКХ. Побажала здоров'я, здійснення бажань, закликала до дій для їх здійснення, поваги один до одного,  добрих справ, які повертаються в десятикратному розмірі – діти уважно слухали (у залі незвично панувала тиша) і за виразом їхніх очей – почули.

Настав найрадісніший момент цього дня  –  вручення кожному іменинникові подарунка. Тут можна писати багато, але це просто треба було бачити: іскри в очах, незникаючі посмішки, притискання подарунків протягом усього дня до себе, зазирання в пакети, а чи все досі на місці, чи нічого не зникло.  Нашій радості за них просто не описати словами. Велике дякую всім, завдяки кому стало можливим втілення цих маленьких дитячих мрій!!!  Тим, хто вклав душу, готуючи ці подарунки! Без вас цього всього не було б.

Після вручення подарунків я передала слово Дарині і її помічникам для вручення дипломів і подарунків (дякуємо Kraft Foods) найкращим учасникам гранту з малювання.
Після  вручення подарунків  і дипломів діти пішли на обід, після чого їм було запропоновано піти на  лекцію за черговим  етапом гранту з малювання, а для тих, хто не малює – поспівати з мафіозі караоке в актовій залі.
 
Хотілося б відзначити, що діти стають все більш відкритими до нас, деякі з них навіть не хотіли йти на обід, щоб поспілкуватися з нами, розповісти про те, чим вони живуть, що цікавого з ними сталося за час після нашого останнього перебування. Після обіду діти, у кого День Народження в наступному кварталі,  почали активно підбігати і замовляти подарунки, ми із задоволенням все записували, фотографувалися.

Після закінчення лекції з малювання ми роздали дітям фрукти, цукерки, засоби гігієни. Попрощалися і були готові виїжджати назад. Діти питали, коли ми знову приїдемо, вже не могли дочекатися чергового свята, яке нам все-таки вдається їм подарувати.
Я з Таракашею зайшли попрощатися з Юрієм Васильовичем і Оленою Миколаївною, від яких почули багато теплих, добрих і щирих слів подяки.
 
Дорога назад була трохи складнішою, оскільки вдень через сонце і плюсову температуру сніг на під'їзді до ДДКХ трохи підтанув і перетворився на кашу, по якій ми весело виляючи «попами» один одному все-таки виїхали на асфальт на трасі;-)
Заїхали повечеряти, випити чай і двома порціями вирушили до Києва (Любов, Малинка і Honda Україна поспішали і виїхали трохи раніше).

О 21.00 наша частина колони вже була в Києві.

Не можу словами передати всієї тієї вдячності, яку хочеться висловити всім, хто допомагав, допомагає і буде допомагати в цій справі.
 
Окреме дякую тим, хто готував подарунки! Ви подарували дітям День Народження і мрію!

Дякуємо тим, хто допомагав фінансово! Без вас поїздка взагалі б не відбулася!
Дякуємо тим, хто брав участь в організаційних питаннях підготовки до поїздки, по крупинці ми все організували злагоджено, чітко і весело.

Дякуємо тим, хто безпосередньо брав участь у самій поїздці!

Не маю можливості перераховувати всіх поіменно, щоб нікого не забути і не образити.  Але дякуємо всім мафіозі, які так чи інакше допомогли у здійсненні  цієї поїздки (готували подарунки, допомагали фінансово, часом), дякуємо працівникам ВТБ Банку за великий внесок  у підготовку подарунків, за фінансову допомогу, дякуємо працівникам Kraft Foods за солодкі та не тільки подарунки дітям, за фінансову допомогу, дякуємо Мать за організацію вже aN-ного благодійного аукціону, дякуємо шефу Angel  за кросівки іменинникам і фінансову допомогу, дякуємо тим, хто їздив за закупівлями, збирав необхідне перед поїздкою, хто їздив у саму поїздку!

Ми всі СІМ'Я!

Baton4ik

 Попросила моя співробітниця запостити від неї коментар про поїздку, оскільки поки не має можливості писати на форумі.

"Все що стосується дітей, яким не пощастило в житті, сприймаю дуже близько до серця і перед поїздкою дуже хвилювалася. Приїхавши до ДДКХ і побачивши захоплені очі дітей, просто серце радувалося, що є люди, яким вони не байдужі. Ви великі молодці!!! Я дуже рада, що у мене була можливість долучитися до Вашої благородної справи. Якщо візьмете наступного разу, буду вдячна і готова допомогти, чим зможу. Окреме дякую Олі Батовій!!!

Було дуже приємно дивитися, як діти радіють подаркам. Всім дякую!!! Дуже вразив хлопець Льоша, який гарно малює. Він із таким захватом розповідав, як він любить малювати, і як йому подобається подарунок. Що від себе хочу сказати дякую… ні не так…. ДЯКУЮ!!! людині, яка його подарувала. Захват, який був в очах Льоші, словами не передати!!!!!

Світа (Співробітниця Батончика :)) "

Хонда Сім'я

теги: допомога червоний хутір дитбудинок поїздка хонда сім'я