Екіпаж: тест-драйв Honda Civic 5D

ОЛЕКСІЙ МОЧАНОВ
Здрастуйте, з вами програма Екіпаж з… хотів сказати «новим автомобілем Honda Civic», але, на моє глибоке переконання, це не автомобіль – це модуль телепортації, який якимось дивом тепер потрапляє на дороги загального користування. Майбутнє настало вчора, коли Honda випустила новий Civic.
Безумовно, з появою нового Civic світ автомобілів гольф-класу і світ автомобілів загалом трохи перевернувся. Став з ніг на голову. Подивіться на цей дизайн зовні, подивіться на цей дизайн всередині. Кожен для себе відзначить якісь дивовижні речі. Красиво – в принципі так, я не звик говорити красиво-некрасиво, я звик говорити подобається - не подобається. Але тут неможливо не відзначити реальний прорив з боку інженерів Honda, який вони зробили, коли породили на світ ось це дещо. Я навіть не знаю, як це назвати.
Honda Civic - це автомобіль, про який мріють по 100 українців на місяць, на який черга до лютого 2007 року, а в Росії ця черга ще більша, і я розумію чому – люди хочуть доторкнутися до майбутнього. Це казка, це мрія, яка здійснилася, і це фільм про Аліску та мієлофон, і ти в головній ролі. Ти Аліска, а це мієлофон.

Civic виглядає дуже яскраво. Ми говоримо про хетчбек, хетчбек буває тільки англійського складання з моторами або 1,4 або 1,8. Але 1,4 практично не замовляють. Все ж таки 1,8 у версії спорт – це механіка, це 1,8 мотор потужністю 140 коней, це суцільний дах, у версії Executive там є панорамний дах, але це не люк, і коробка автомат. Але це нікого не хвилює насправді.
Люди хочуть сісти й відчути себе… навіть незрозуміло ким. Це не спортсмен. Це не робот. Водій Civicа на сьогоднішній день - це абсолютно окрема категорія людей, які знають правила дорожнього руху. І той, хто на ньому їздить - один із них, один з обраних. Потреба нашого ринку на сьогоднішній день 100 машин на місяць, а Honda отримує всього 5 машин на місяць. Тому що у світі на Civic черги. У цьому плані ми вже давним-давно в Європі й чекати повинні рівно стільки, скільки чекають його там.

ІРИНА ТВЕРДОВСЬКА
Перш ніж я почну говорити про Honda Civic, цитата: «Ми вирішили здійснити переворот на європейському ринку, який не залишить байдужою жодну людину, і за яким будуть змушені слідувати наші конкуренти. Я впевнений, що тільки ми можемо створити такий автомобіль», – сказав Ясуукі Мацумота, керівник проекту з нової моделі Civic. Неможливо посперечатися з цією людиною, вони справді створили автомобіль, який не залишає байдужими нікого.
Honda Civic восьмого покоління вперше показана як концепт у Женеві в березні минулого року, і вже через півроку у вересні у Франкфурті демонструється прем'єра серійного автомобіля. Civic випускається з 1972 року, це дуже популярна модель і її чергова модернізація не могла не викликати інтерес.

Разюча зовнішність у моделі – настільки космічний дизайн. Коли її показали як концепт, у мене навіть думки не було, що японці зможуть зробити таким серійний автомобіль. Я більш ніж впевнена була, що буде дуже багато змінено, що машина не буде такою революційною, такою незвичайною.
У гольф-класі хондівці не просто здивували - вони порвали всіх своїх конкурентів. Вони зробили машину, не помітити яку на дорозі просто неможливо. Вона яскрава, вона блискуча, вона з якимось абсолютно фантастичним дизайном – інша справа подобається чи цей дизайн. Мені особисто - ні.
У цієї машини незвичайно все – фари, ручки на дверях… ну все. Витискання на капоті якогось абсолютно незвичайного вигляду, яке ще більше надає такої от стрімкості. П'ятидверний хетчбек схожий на купе, сховані ручки задніх дверей. Це, до речі, не нова знахідка, по-моєму, Alfa Romeo вперше ручки задніх дверей зробила в такому незвичайному місці, що, коли дивишся, у тебе створюється враження, що перед тобою або тридверний хетчбек або взагалі купе.
Машина створює якийсь, ну, особливий настрій – це правда. Вона залишає відчуття. Мочанов завжди поправляє мене, коли я говорю про автомобіль «красиво» - «некрасиво», він весь час уточнює й каже, що ми маємо право говорити про автомобіль, тільки виходячи з принципу «подобається» - «не подобається». Тому що, що таке красиво? І що таке не красиво? Ось якщо виходити з цього правила, можна сказати, що Honda Civic отримала не просто незвичайну зовнішність, а абсолютно унікальну. Цю машину неможливо буде не помітити на дорозі – це виключено. Особливо у варіанті хетчбек. Це щось таке стрімке, яке проноситься повз тебе, особливо якщо вона буде їхати швидко, а вона може їхати швидко. У машині стільки технічних новинок, вона настільки технічно вивірена, і, судячи з усього, відмінно зроблена, що їхати вона буде швидко.
Отже, якщо виходити з позиції «подобається чи не подобається» – мені не подобається. Це надто яскраво, це надто кричуще, все блищить, всього багато, всього занадто. Водночас все це трохи нагадує якесь заграванн із молодіжною аудиторією. Але машинка не дуже дешева, тому такі заграваннь із тінейджерами щонайменше дивні. Моя думка, звичайно ж, суб'єктивна. Мені б хотілося чогось більш такого респектабельного, солідного, спокійного. Вона якась вся збуджена, вся дьоргана, неспокійна, очі не відпочивають.
Ось, до речі, попередній Civic сьомого покоління вважався автомобілем для пенсіонерів. Може бути, через це дизайнери кинулися в іншу крайність і спробували зробити машину вже надто молодіжну. Репутація Civic - це репутація відмінного автомобіля гольф-класу, спортивного або навколоспортивного, до попереднього покоління. Такий кидок у прямо протилежний бік мене особисто не радує. Не треба робити Civic із розрахунком на літню аудиторію, це щонайменше нелогічно. Але, з іншого боку, надто багато такого от блискучого, яскравого, незвичайного, фантастичного – не подобається. Правду, мабуть, кажуть, що про смаки не сперечаються.

ОРЕСТ ШУПЕНЮК
Ось це останнє покоління Civic, мабуть, і повинно зробить свою місію і підкорити всіх, хто розуміється на Honda, хто розуміється на дизайні, і хто хоче мати у своїй власності автомобіль цілком новий. Інноваційний. В першу чергу з точки зору дизайну. Таке враження, що японці в цьому поколінні Civic прокинулися в понеділок зранку, взяли чистий аркуш паперу, купили нову ручку і захотіли зробити щось. Зробили. Як і все нове і з моєї точки зору хороше, воно вдалося. Воно нове. Воно свіже за сприйняттям і тому викликає дуже багато дискусій. Це гарно – одному подобається, другому не подобається. Одначе ж, новий Civic, проривний Civic у нас на тесті, і ми спробуємо дати вам можливість оцінити його зі своєї точки зору.
Звісно, що всі фейсліфтинги, рестайлінги мають свій кінець, вони вичерпують всю фантазію, і коли ми у Франкфурті на прем'єрі цієї моделі говорили з автором зовнішнього дизайну, було відчуття того, що він ще не все зробив, хоча тут стільки всього, що він ще має потенціал внутрішній – дуже натхненний юнак. Але максимум всього, що йому наснилося, конструктори все таки зуміли і зробили.

ОЛЕКСІЙ МОЧАНОВ
Ергономіка – дуже чітко й грамотно виконана робота ергономістів, які врахували практично всі нюанси. У мене було дуже багато Хонд, і Civic 1,6 VTEC в тому числі – я дуже люблю цю машину. Отже, для людини, яка знає, що таке Honda Civic, нічого дивовижного тут не відбувається. Низько сидиш, досить спортивна, майже картингова посадка, завдяки новому рішенню торпеди є таке легке відчуття, як зараз у Сітроені С4 – ти керуєш не автомобілем а такою трошки човником. Ти в центрі бази, і тобі дуже цікаво керувати машиною.

Торпеда – як у військового льотчика: спереду спідометр, лампочки, як на спортивці, де вони загораються вчасно і вимагають перемкнути передачу вгору. Режим економайзера, який в принципі, мабуть, вам дуже швидко набридне, але люди спочатку досить багато ним користуються. Праворуч великий блок управління, дисплей, що відображає те, що ви робите з магнітолою, з температурою. І тахометр, бензин, температура охолоджуючої рідини під кермом. Honda вважала, що це другорядна інформація – так воно й є. Єдине, чого, може бути, комусь би не вистачало доступного для зору – це тахометр. Але ще раз нагадаю про лампочки режиму Rev, ви дуже зручно й тонко відчуваєте момент, коли треба перемкнутися, коли тахометр дійшов до 6800 обертів. У цей час Honda при перемиканні дуже неприємно відсікає все. Ось у мене горить п'ять лампочок, і я просто взяв і перемкнувся.
Багатофункціональний шкіряний руль зі вставочками з сіточкою з кнопочками. Дуже приємно тримати цю пухку баранку, дуже гордо тут горить напис Honda. Важіль у варіанті, як колись першу Вольво S60 зробили – кулька. Дуже зручні сидіння. З достатньою боковою підтримкою. Все це записується Хонді в плюс. Дизайн, інтер'єр, ергономіка – відмінно.

ОРЕСТ ШУПЕНЮК
Давайте глянемо, що в середині. Загальна тенденція автомобіля в тому, що дизайнер побачив жінку, яку огортає кімоно. І ось зовнішня ідея перейшла і у внутрішній світ цього автомобіля. Ви сідаєте і розумієте, що цей пояс вас тримає, дає відчуття комфорту, безпеки. А крім того, ви себе в Civic, не найвищій моделі Honda, почуваєте, як на капітанському мостику або як в кабіні якогось космічного чи земного, але завтрашнього дня механізму.

Окрема розмова про руль. Я думаю,що в нього теж є автор,в якого є ім'я, прізвище і по батькові. Над цим кермом треба було сидіти, треба було знати, з чого починати і чим закінчувати, щоб вийшла ось така краса.
Багато скла? Багато. Вірніше, багато скловидного пластика в Civicv, як ззовні, так і в середині. На любителя. Мені стільки скла, мабуть, не треба. Постійно сідає пилюка, якщо ви ретельний, чи ретельна, чи ретельні – постійно треба буде протирати, бо його видно. Не кажучи про те, що там пальчики залишаються, відбитки.
Ключ звичайний, без загадок. Загадки пізніше починаються. У звичне становище і ліворуч кнопка старту. Цю кнопочку японці вперше застосували в своїй Honda S2000, вона перейшла сюди, і, я думаю, залишиться тут навічно, зараз це дуже модна тенденція.
Років 30 тому назад хтось з обдарованих японців, якому дали завдання знайти місце в машині для лючка горловини бензобака і багажника, сів у машину, опустив руку і сказав – це буде тут. І з того часу у японців ці два важеля були тут.
Я не знаю що спонукало авторів Civic до такого рішення, але вони перемістили важіль відчиняння лючка ось сюди. А бачите що це означає? Це треба нагнутися, це треба знайти і аж потім відчинити. Якщо на моєму місці буде, не дай боже, вагітна жінка, або огрядна людина з животом, для неї це буде зайва обов'язкова вправа – дотягнутися і відчинити. Там же капот знаходиться і там же знаходиться лючок горловини бака. Або ви повинні вийти, якщо у вас животик, присісти і відчинити. Тяжко зрозуміти логіку алгоритму дій, але він такий. Набридло японцям оце геніальне місце, яке в них потім багато хто запозичив, і вони це забрали туди.
Стандартна горловинка, але не стандартний паливний бак – у цьому Civic він під передніми двома сидіннями. Нічого не бійтеся, він пластиковий і дуже добре захищений. Це рішення для того, щоб звільнити задок. Для рівної, абсолютно зручної конфігурації сидінь. Відразу за спинами передніх людей одним рухом, дійсно одним рухом утворюється абсолютно рівна порожнина. Вона навіть сама утворюється, якщо вам поталанить.
Цей простір можна зайняти речами, цей простір можна віддати дітям, в цьому просторі можна грати в шахи. Я не знаю, що вам захочеться, простір ви вже маєте, реальний і зручний і достатньо великий.
Мені дуже подобаються матеріали. Це той випадок, коли не надто дорогий матеріал має дуже добрий вигляд. Причому як візуально, так і тактильно. В нього приємно сідати, до нього приємно доторкатися, відчувати його. За це треба хвалити.
Ось тут вдала знахідка, яку японці вже використовували, вона перекочувала сюди. Два стопорки, які не дають можливості боротися вам з килимком, він завжди на своєму місці. Його легко зняти і покласти. Педалі спортивні, як і весь дух цієї машини.

ОЛЕКСІЙ МОЧАНОВ
Задня підвіска – балка. Дуже багато хто намагається лаяти Civic за те, що він пішов від тепер уже традиційної багаторичажки ззаду. Однак для нас балка - це порятунок. По-перше, це надійність, по-друге, це надійність і, по-третє, це надійність. При цьому, по-четверте, це можливість зробити дуже великий рівний підлогу багажника в плані трансформації салону. Я думаю, Орест Шупенюк про це вже розповів або ще розповість, що тут може творитися. Ну і, безумовно, сучасні технології дозволяють зараз навіть автомобіль з балкою довести до того рівня керованості, коли водій порівняно з багаторичажкою практично нічого не втратив. Це довели наші досить серйозні й прискіпливі тести на шинному полігоні фінського заводу Нокіа. Звідки ми, власне кажучи, і ведемо наш репортаж.
Обов'язково скажу про те, що не подобається. Отже, Honda Civic – що не подобається.
Безумовно, людина, вражена екстер'єром та інтер'єром, спочатку не зверне уваги на те, що досить важко рушити з місця, не смикнувшись. Привод зчеплення не супервиразний. Точно так само не найбільшою чіткістю й вибірковістю відрізняється механізм перемикання передач. Зручний важіль, добре підібрані числа в коробці, однак взаємодія механізму перемикання й педалі зчеплення зроблена на три з плюсом - на чотири. Коли ви вже ввімкнули передачу, все добре, але в моменти перемикання все одно машинка посмикується. Особливо на нижчих передачах і на невеликих обертах.
Мотору 1,8 трохи не вистачає крутного моменту знизу. Доведеться миритися з тим, що їздити в пробках із короткими – рушив - зупинився не суперзручно. Але ти в цей час отримуєш такий кайф, роздивляючись те, що відбувається у тебе перед очима, що, мабуть, не зверну на це уваги. Потім звикнеш, а потім, може бути, пристосуєшся. Саме в такій послідовності – не звернеш уваги, звикнеш, пристосуєшся. Навряд чи по-іншому.
Honda, безумовно, зроблена для водія, для егоїста, для людини, яка завжди пишатиметься тим, який автомобіль у неї в руках. Тому, з одного боку, пасажир тут - питання другорядне. Хоча місця більш ніж достатньо, реально навіть ззаду сидіти дуже й дуже зручно. Це теж багато в чому завдяки застосуванню балки, а не багаторичажки. Однак ось цей красивий фіолетовий відтінок скла, що захищає щиток приладів, буде дуже й дуже сильно дратувати правого пасажира.
Я поїздив справа, і, чесно кажучи, ось цей от відблиск набрид мені досить швидко. Я думаю, що в наступному поколінні Civic, а воно буде не менш футуристичним, ергономісти впораються з цією проблемою. Вже надто багато вони робили для шофера й трохи забули, що справа теж люди. Ззаду місця навалом, але зверніть увагу зовні на розмір стекол і подивіться, як ззаду сидиш трохи в бронемобілі. Уявляєте, відчуття людини в Хонді Civic приблизно ті ж, що й пасажира в Hummer Н1. Правда, у Hummer набагато тісніше, незважаючи на те, що він значно більший.
Моторчик 1,8 л з фірмовою системою i-VTEC – це, звичайно, не шалені мотори кінця 90-х з чистим VTEC, коли з 1,6 л знімалося 160 сил. Зараз це 1,8 і 140, резерву тут ще море. Ринок з нетерпінням чекає осені й зими, коли обіцяють появу Civic Type R. Я, як учасник кільцевого чемпіонату Німеччини на Honda Civic, точно так само з нетерпінням чекаю появи гоночної версії Honda. Оскільки їдемо ми за підтримки Honda Racing. Дуже велика надія на те, що наступного року ми сядемо ось саме на такий автомобіль, оскільки попередні Civic загалом і Type R зокрема вже практично пішли в історію.
Мотор… знаєте, як колись у Rolls-Royce казали – потужності достатньо. Потужності достатньо і її не вище даху. Тут немає того відчуття, яке було на Civic 1,6 потужністю 160 коней - що до п'яти тисяч у тебе один двигун, а після п'яти інший – тут усе досить рівненько. Тут хочеться трохи більше моменту. Але в принципі, я ще раз кажу, це як напрочуд красива жінка, на якій ти одружився, і вже після цього з'ясувалося, що вона не дуже добре готує. Та й чорт з ним. Зайдеш перекусити в ресторан. Тут звертати увагу на нюанси, деталі й недоліки якось поки не дуже тягне. Мабуть, треба на ній проїздити півроку, щоб визначитися, що не подобається. Може бути, зайнятися тюнінгом, а може бути оформити стосовно Honda грамотний список претензій.
Не подобається, що мотор шумнуватий. Причому це не породистий звук одного з найкращих у світі моториств. Це просто навантажуючий вуха шум, і, як з багатьма виробниками, я рекомендую тим, хто став у чергу на Civic, стати в чергу в компанію, яка займається шумозаглушенням і передмузичною серйозною підготовкою. На сьогоднішній день будь-який автомобіль гольф-класу треба обов'язково піддавати ось цьому виду тюнінгу. Якби у вихлопі, не в моторі, а у вихлопі, було трохи більше породи, навіть і його не дуже комфортно було б слухати постійно. З цим звуком Honda доведеться або жити весь час, або просто-напросто витратити 100-150 доларів до чималої ціни машини, а в Україні Civic коштує 27-29 тисяч доларів. Дуже сильно хетчбек залежить від курсу фунта стерлінгів, тому що машина збирається тільки в Англії. Тому я думаю, що 150 доларів - не найбільші вкладення в тюнінг, тим більше що все інше тут є – дуже хороша музика. Залишиться тільки зайнятися сигналізацією й шумозаглушенням.
Зараз, на жаль, у ажіотажі, який спостерігається щодо хетчбека Civic, люди трохи упускають з виду не менш цікавий автомобіль – це седан Civic, який буває японського складання, у якого колісна база на 5 мм більша ніж у Honda Accord. Дуже комфортна машина, вона не настільки футуристична. У неї трохи інша мордочка без ось цієї гірлянди, люстри, яка насправді не люстра, там є фари і є просто такі блискучі нутрощі, які створюють ефект такої кольоромузики.
У седана Civic трохи інакше вирішена ергономіка інтер'єру, але це не означає, що він простий, як кут будинку, і найголовніше – седан Civic суттєво дешевший.
Все ж таки в хетчбеку ви платите за футуризм, за дизайн, за інтер'єр і ергономіку. За, в принципі, відносно доведену керованість, я думаю, що Type R буде позліший. Тут 2,5 оберти робить руль від упору до упору. Але й тут вже дуже зручно й комфортно почувається водій на великих швидкостях, машина дуже слухняна рулю. Будь-яке відхилення руля негайно викликає відхилення автомобіля від прямолінійного руху. Він зроблений із любов'ю, з душею, з інтересом. Я досить часто кажу, як ми ставимося до машин, які потрапляють до нас на тест – так, але не ой-ой-ой. Ось тут і так, і ой-ой-ой. Тому я підозрюю, що більшість людей, які думають так само, як і я, готові витратити на цей автомобіль гроші, не намагаючись розглянути й почути якісь недоліки. Тому що явно цей автомобіль буде, як цуценя улюбленої породи в домі, якому що б не творив, скільки б не гадив посеред кімнати чи гриз тапки – йому прощається все, тому що в цьому завжди винні хазяїни, які не вгледіли.
Цей Civic - це автомобіль, який 100% купують від душі. Ось подивився, побачив, закохався, захотів, купив. У нашій ситуації все, крім «купив», абсолютно зрозуміло й усвідомлено. А ось з точки зору «купив» велика складність. У червні місяці замовлення приймаються на лютий. Зараз люди готові платити по 1000-2000 доларів зверху, аби машина була зараз, а не через півроку. Але зробити нічого з цим не можна. З таким підходом до дизайну до інженерії, я думаю, у Honda рубіж у 30 мільйонів проданих автомобілів не за горами. Аби вистачило виробничих потужностей, щоб виконати всі існуючі замовлення.
Civic - машина дуже не дешева. Серед однокласників, я думаю, при інших рівних з точки зору комплектації - одна з найдорожчих пропозицій, але Honda прекрасно розуміла, за що вона буде просити гроші. Ось за це, за те, що люди бачать зовні, за те, що люди бачать всередині. Ти платиш за те, що в 2006 році ти розумієш, як люди будуть жити в 2050-му. Це дорого коштує.
Дивна річ, коли сидиш у Civic, коли їдеш у ньому, готовий ось зараз - були б гроші – викласти й віддати. Варто припаркувати його, піти кудись у готель і не бачити його 20 хвилин, виникає думка – навіщо він мені потрібен? Навіщо він такий? Чому він коштує стільки грошей? Чи все так в ньому зручно і добре, щоб заплатити за нього під тридцятку й отримати хетчбек з мотором 1,8? Я не готовий переплачувати так дорого за футуристичний дизайн. Достатньо в нього сісти назад – і знову не хочеться виходити. Ось тут така збунтована душа Соічіро Хонди. Людини, яка сама була гонщиком, яка почала свій бізнес з виробництва поршневих кілець до велосипедних моторчиків, яка займалася гонками, яка була абсолютний 100% японець, але при цьому з не менш абсолютною євро-американською філософією, яка розуміла людей. На сьогоднішній день, скільки не б'ється Тойота - вона робить хороші автомобілі. Просто хороші автомобілі – вийшов і забув. А Honda робить автомобілі, про які мрієш, які пам'ятаєш, які хочеш.
Ще раз додам, що недоліки тут є, безумовно. І відблиск на приладовому щитку, який досить серйозно дратує правого пасажира, і не дуже виразний хід педалі зчеплення, і такі не дуже «смачні» перемикання передач, механізм залишає бажати кращого. І англійське, а не японське складання, що в автомобільному житті навіть незважаючи на всі Aston Martin і Rolls-Royce разом узяті – це недолік. Хочеться японський автомобіль, хочеться, щоб спереду на техпаспорті було JHM – Japan Honda Motor, а не CJ, CH, якими відзначаються англійські машини. Незважаючи на маленькі задні вікна, незважаючи на високу вартість, незважаючи на те, що зараз поки незрозуміло, скільки часу доведеться чекати розбиту фару і як швидко можна буде привести до ладу м'яте крило або капот. Зрозуміло, що тут все неочевидно. Все одно хочеться, і є внутрішня радість, що ми дожили до того дня, коли автомобілі стали от такими, і сталося це не в японському мультику, а в нашому з вами реальному житті.

http://www.ekipage.com.ua/tests/2006-07-27-honda-civic.html