Звіт про тест-драйв Honda CR-V 2013 - Поїздка в Карпати

Для початку висловлюю величезну подяку команді Honda Україна за надану можливість поїхати на новій Honda CR-V у подорож довжиною понад 2000 км. 
Також величезна подяка нашому веселому екіпажу Мумітроля і самому Мумітролю за цю чудову поїздку. 

За 5 днів ми пройшли такі маршрути: 

День перший. Київ - Татарів  ( 5-6 лютого ) 
goo.gl/maps/FMLWx 
 
Ми виїхали з Києва із запізненням від графіка, оскільки мали дочекатися, поки Тетяна закриє всі свої робочі питання, тому було вирішено їхати не через Тернопіль, а до львівської об'їзної й там на Стрий — тобто максимально по хорошій трасі. Цю ділянку ми пройшли досить швидко. Повечеряли під Дубном у р-ні Мисливець і попленталися далі на захід. 
Після повороту на львівську об'їзну пішов сніг із дощем, але при під'їзді до Стрия закінчився. Від Стрия дорога поступово погіршувалася, подекуди її взагалі не було — суцільні ями. Навігатор чомусь вирішив, що через села нам буде краще, ніж до Івано-Франківської об'їзної, і ми манівцями поволі повзли до місця призначення. Як потім виявилося на 4-й день — дорога між селами навіть краща, ніж напрямок Стрий — Франківськ. Можливо, мудрий іГО щось знав  Краса —  ліси, поля, жодного вогника, жодної зустрічної чи попутньої машинки. Час — за північ. Дівчата ззаду почали потихеньку істерити — "ми заблудилися", "давайте спитаємо дорогу" (цікаво у кого в глухому лісі о 12 годині ночі?). Потім вибралися вже на звичний Н09 і далі вже знайомі Надвірна, Лоєва, Яремче, Микуличин, Татарів. 
Поселившись у готелі й дружно ржучи як коні на всю округу, ми порозкидали речі по номерах і пішли просити вечерю. Було 2 години ночі. 

2. Татарів - Ворохта - Микуличин - Татарів ( 6 лютого ) 
goo.gl/maps/jZ0eN 
 

Виспавшись вдосталь (був вільний день, переміщення на наш розсуд) і поснідавши, вирішили з'їздити у Ворохту — там був непоганий вихід до гірської річки. 
 

Пофотографувавши неймовірно красиву природу, ми вирушили на водоспад Гук. 
 

Де на КПП нас попередили — дорога прочищена лише до повороту на дачу Ющенка. Далі навіть Нива не змогла пробитися. Тому ми залишили свою машинку  на майданчику після повороту, а друга машина поїхала вперед, наскільки це було можливо. Трохи пройшовши пішки, ми наздогнали їх у місці, де далі дороги взагалі не було — лише пішохідна стежка. 
 

І далі всією командою пішли пішки до водоспаду. 


 
 
Потім повернулися до своїх машин і поїхали до Микуличина обідати, дорогою заїхавши до колоритного місцевого дядька — попити карпатського чаю з медом. Після обіду повернулися до готелю, де проспали до вечері — офісний планктон звалила кисневе отруєння. 
Добре повечерявши, команда глибоко за північ відправилася відпочивати. 

3. Татарів - Буковель - Яблуниця - Яремче - Татарів ( 7 лютого ) 
goo.gl/maps/SBTtk 
 
На третій день нам потрібно було відвідати ГК Буковель. Туди їхали старою дорогою через Паляницю. Дорога в самому селі теж після килимового бомбардування, проте в самому «Буку» — все розчищено й ямки залатано. 

Вибралися на гору траси 2А, подивилися панорами гір, подихали чудовим повітрям і рушили вниз. 
 
 
Назад їхали новою дорогою, через Яблуницю, periodically зупиняючись для фотосесії. 
 
 
Заради цього Ігор навіть заліз у сніг по пояс. 
 
Кадр вийшов чудовий. 
 
Далі ми поїхали до Микуличина на обід, де прикинули маршрут на наступний день. І трохи «здивувалися». На 280 км в один бік прописано 2 години. Тут по хорошій дорозі за 2 нереально. Але все ж таки вирішили — їдемо. 
 

Після обіду вирішили, поки світло, ще з'їздити до Яремче на водоспад «Пробій». 

 
 
Після водоспаду втомлені, але задоволені поїхали до готелю на вечерю, яка, як завжди, затяглася. 

4. Татарів - Вербяж - Татарів ( 8 лютого ) 
goo.gl/maps/DS1fy 
 

Ранній підйом (виявляється сніданок треба було замовляти з вечора), короткий сніданок і в дорогу. Трохи змінили маршрут — вирішили їхати по Н09 до об'їзної Франківська й там через Калуш на Стрий. Нібито дороги регіонального значення. До Франківська дорога ще більш-менш терпима. Але Франківськ — Калуш — Стрий це просто... пі...пі... Дорога в суцільних ямах. Швидкість руху 15-30 км/год. Загалом дорога до місця проведення етапу ЧУ з гірських автоперегонів у с. Вербяж Воловецького району зайняла понад 5 годин.

Приїхали на місце, обзавелися наклейками на машини й календарями. 
 
Поспілкувалися з організаторами. Виявилося, що в цей день лише ознайомлювальні проїзди, основні змагання проводилися наступного дня. 

 
 

Потім поїхали до місця старту й поспостерігали, як бойові машини стартують. 
 

Остаточно замерзнувши, ми вирушили у зворотний шлях. Місцеві пересуваються по селу на лижах. 
 

Дорога додому була тривалішою через сутінки, що швидко згущалися. 
 
О 22.00, через 7 годин, витративши 1 годину на обід на перевалі, ми вже були на базі, де відправилися вечеряти. Вечерю вирішили не затягувати, бо треба було ще зібрати речі — наступного дня нас чекала дорога додому. 

5. Татарів - Львів - Київ ( 9 лютого ) 
goo.gl/omMsK 
 

Знову ранній підйом, швидке закидання складених з вечора сумок, короткий сніданок і ми вже в дорозі. На якомусь із пі-стопів зателефонували львівським мафіозі, домовилися, що о 12.30 вони нас зустрінуть на стадіоні. Але якість дороги внесла свої корективи у час прибуття — ми дісталися лише о 14.00. Друга машина не стала заїжджати до Львова, а, попрощавшись із нами, одразу вирушила на Київ.

На нас же чекав теплий прийом замерзлих львівських мафіозі, за що хлопцям величезна подяка. 

 

З цих чіпких лап ми вирвалися лише о 16.30. Прокермувавши 6 годин по вибоїнах, я вже був повністю розбитий і втомлений, і за кермо сів Ігор. Там до самого  Києва він і залишився. 

Ще одна визначна пам'ятка на нашому шляху — Олеський замок. 
 

На житомирській об'їзній на черговому пі-стопі щось мене потягнуло подивитися на карту заторів. І не дарма — перед об'їзною Києва була глухий затор і 4 знаки дтп, у 2-х із яких було написано, що фури розклалися на 2 смуги. Ближче до Києва відзвонилася перша машина і хлопці повідомили, що вже півгодини просто стоять у заторі. Ми вирішили об'їхати через Стоянку, де були зачаровані просто фантастичними нічними видами зимового лісу. 

І о 23 з хвилинами вже були в Києві. 

Тепер конкретно по машинці. Як власник Honda CR-V другого покоління я порівнював тестовану машинку зі своєю. Загальне враження — позитивне. 
Але «є нюанси».  Це підключення заднього приводу. При його підключенні Мумік легенько вляв задом на повільній засніженій-льодяній дорозі до водоспаду, що загалом дискомфорту не завдавало. Але пару разів зловив це виляння на трасі — трохи стрьомно. Приїхавши додому, спеціально спробував ще раз (благо свіжого снігу навалило), як поводиться підключення заднього у 2-го покоління — машина чітко й рівно гребеться по засніжено-льодяних наносах, буксуючи передніми й підштовхуючись задніми. 
Також хотілося б мати можливість вимикати омивач фар, який шалено витрачає рідину й практично нічого не миє (у мене та сама проблема, все ніяк провід із моторчика не відключу — руки не доходять) 

В решті — їзда на CR-V 4-го покоління — суцільне задоволення. Нам дістався бронзово-сірий Мумітрольчик із автоматичною п'ятиступінчастою коробкою передач і двохлітровим серцем. У комплектації — датчики парковки спереду й ззаду, камера заднього виду та інші плюшки. Загалом усе, крім шкіри й люка. Я звик до люка. З ним у машинці світліше. Але це питання звички й комплектації. 
Машинка стала м'якшою, впевнено ковтає ямки й нерівності дороги, хоча підвіска досить жорстка. Машина в поворотах не кренується й  на ямах не розгойдується як шматок холодцю. 
Кліренс зменшився з 200 мм до 170 мм, хоча за рахунок цих 3 см знизився центр тяжіння й машину не так «козлить» на ямках, як друге покоління. Окремо хочеться відзначити відмінну шумоізоляцію. Тільки коли відкриваєш вікно на трасі, розумієш, наскільки там шумно. Незрозумілим було чітке відчуття швидкості машини — зазвичай при хорошій шумці й м'якій підвісці відчуття швидкості «крадеться», здається що їдеш повільно, а насправді за 100 км/год. У цій машині відчуття швидкості — адекватне швидкості. На 100 км/год ти їх повністю «відчуваєш». Приємне приглушене гарчання двигуна на високих обертах. Потужності якого цілком достатньо для розміреної міської їзди й впевненого обгону фур на трасі. Щоправда підкапотні коні при обгонах у режимі «тапка в підлогу» суттєво вимагають вівса. Особливої економічності помічено не було. Середня витрата за 2000+ км — 8.9 л/100. По міських пробках — 11-12 л/100.  У другого покоління показники приблизно такі ж. Хоча суб'єктивно — дворозподільчастий двигун тяговитіший. Хоча може бути за рахунок 4-ступінчастого автомату. Не знаю. 

Кермується Мумітрольчик відмінно, чуйно відгукуючись на кожен поворот керма й досить інформативно. При швидкому маневруванні між ямами маневрує так, як хоче водій. 

У салоні просторо й комфортно. Сидіння приємно й міцно обнімають спину. За багато кілометрів поїздки по «дорогах після бомбардування» й годинами сидіння больові відчуття у спині відсутні. 

Ззаду багато місця для голови й ніг. Я зі своїми 186 см зросту відчував себе дуже комфортно. Ноги навіть не впиралися в переднє сидіння, як у моїй. 

Дуже сподобався мультимедійний пристрій, який поєднаний із бортовиком, камерою заднього виду (постійно забруднюється брудом), кліматом, є блютуз для зв'язку пристрою з телефоном. Читає мп3, є юсб, лінійний вхід. Вміє спілкуватися з iPod, навіть виводить на монітор обкладинки альбомів. 
Багато роз'ємів живлення типу «прикурювач» — один на консолі, один у підлокітнику (там же і юсб і лінійний вхід), один у багажнику дозволяють підключити масу гаджетів, зовсім не напружуючись. Щоправда всі ці гаджети просто нікуди покласти. Підстаканники поряд із ручником маленькі, решта поверхонь настільки фігурні, що телефон постійно падає під ноги. 

Також сподобалося автозакриття вікон і складання дзеркал із ключа запалювання. Дрібниця, а приємно. 

Шкода, але в машині немає розкладного столика, як у CR-V другого покоління. Дуже корисна річ. 

Підводячи підсумки можна сказати, що 4-е покоління недоджипа-переседана Honda CR-V стало ще більш «седанистішим» і менш «джипним», ідучи більше в бік комфорту й економічності, ніж прохідності бездоріжжям. Такий собі сімейний міський універсал для виїзду на пікнік і подорожей у гори та на море. 

п.с. ще раз велика подяка організаторам і нашій команді.

mazy

Подяка №2 за поїздку Honda Україні та всім, завдяки кому вона відбулася! 

За кермом покататися не вдалося з різних причин, тому відчуття виключно пасажирські. 
Але, думаю, це не менш важливо, ніж відчуття водія — машина все ж сімейного типу і те, як почуваються пасажири, теж не остання справа. 

Отже, що я можу сказати як пасажир заднього сидіння. 
Місця справді багато  і вшир, і вглиб, і вгору: ноги можна витягувати до безкінечності, і третій пасажир ззаду влізе й буде їхати багато-багато кілометрів цілком комфортно. 
З мінусів у цьому плані — коротка задня дверь: сісти сідницею на сидіння й обтрусити ноги від снігу дуже незручно, хоча моя сідниця — не найбільша сідниця в Україні. 
Ще не переконали задні підголовники — їх практично немає, а те, що є — для шиї/голови слабка підтримка. 

Підвіска відмінна! Якщо враховувати, по якому бездоріжжю й як довго доводилося їздити — на п'ять балів із п'яти. Не трясло, не болтало, не підкидало на ямах, а їх у нас вистачало. 

Зносів задньої осі не відчула, можливо, тому, що сиділа ззаду. 
Сподобалося оздоблення салону — хороші якісні матеріали, приємні на дотик. 

Загалом, як пасажир, я сказала все. Впевнена, що сім'ям, які куплять цю машинку, буде дуже комфортно на ній подорожувати хоч улітку, хоч узимку на будь-які відстані. 
Також хочу відзначити прекрасний дизайн. Незважаючи на те, що це джип, великий і важкий, він виглядає дуже вишукано й елегантно. 

Дякую всім ще раз.

Satirka

Поціновувачам марки Honda, клубу Honda Mafia неймовірно пощастило з офіційними представниками марки в Україні. Мені здається, це непогано, коли між споживачем і продавцем існує дружба, а не просто купи-продай.  І ось чергового разу, з появою новинки нам запропонували тест-драйв на 5 днів дорогами України.  Отримавши ключі, машину й оплачений готель на гірськолижному курорті Буковель, екіпаж у складі чотирьох мафіозі вирушив у подорож довжиною 2300 км. 

Мої враження про новий CR-V. 
Зовні нова машина мені сподобалася. Морда стала ще агресивнішою і як і раніше впізнавана в потоці машин. Кидається в очі відчуття приземистості, вірогідно через зменшення кліренсу й бічних ліній кузова, що надають машині елегантних рис.  Вигляд ззаду не такий гарний, як у попередньому поколінні, але, мабуть, до цього треба просто звикнути.   

Всередині нове покоління продовжує дивувати новаторськими рішеннями в стилі космольотів. Купа функцій, підсвіток, оригінальних підказок, зелених ялинок тощо (почасти, мабуть, через це CR-V дорожчі за своїх конкурентів). Оздоблення салону не можна назвати преміум-класом, але дуже добротне. Приємний пластик, алькантара й мінімум набридливих хромованих деталей (чомусь хочу порівняти з салоном перших audi Q7, так ось, у CR-V мені здалося оздоблення салону не гірше, а може й краще). Також хочу сказати про об'єм салону, враження що він став більшим і ширшим (дивився потім дані, здається в розмірах таким же залишився). Для пасажирів ззаду дуже багато місця для ніг і рівна підлога, що теж приємно. Водійське і переднє пасажирське сидіння мають купу налаштувань, бічна підтримка є, я б сказав, її достатньо для їзди на такому автомобілі. Відстань між підлокітниками достатня, щоб не відчувати лікоть сусіда. Добре б ще мати налаштування сидіння по горизонталі й для ніг (як у BMW). Також, враховуючи часту зміну водіїв, починаєш шкодувати про відсутність електроприводу з пам'яттю. Кермо регулюється в усіх положеннях і напхане всілякими функціями, так що мені не доводилося переносити руку на центральну консоль. 

Оглядовість достатня, але не супер. Хороші великі бічні дзеркала заднього виду. Дзеркало в салоні з функцією затемнення, але видно в нього не так багато, оскільки заднє скло не блищить бажанням бути акваріумом. Передні стійки лобового скла об'ємні й мають нахил, який не покращує оглядовість. У поворотах менше 45 градусів мені доводилося витягувати голову вперед або назад, щоб подивитися, куди я повертаю. Мабуть, до цього треба просто звикнути. 

Оптика в новій машині просто фантастична! Чесно! Я був у страшному захваті від роботи ближнього й дальнього світла! Ближнє дуже якісно й продумано працює, освітлюючи й край дороги, а іноді дозволяє обходитися без увімкнення дальнього світла. Дальнє світло — це взагалі яскравий пучок спрямованого світла метрів на 200, при цьому воно не розповзається глибоко в сторони. Шикарне світло!   У нашій комплектації (наскільки я розумію, в Україні поки це єдина комплектація) було все, крім навігації.

Пристрій відтворення звуку хороший, функціональний, читає айфони, мп3, сд, є підключення aux, usb.  Навіть виводить картинки альбомів на маленький екран. Акустика, здається, на 6 динаміків. У кожних дверях, плюс пищалки спереду. Радіостанції — прийом дуже хороший, навіть у горах. Блютуз підключення телефону є. Усе це управляється з керма.  Є камера заднього виду, а також парктронік включно з переднім і заднім бампером. Індикація виведена на екран, дуже зручно. Датчик дощу є. Датчик світла є.

Шумоізоляція  стала краще. У салоні досить тихо, але якщо крутити мотор, то виразно добре чутно, як б'ється серце цієї машинки. Нерівності й ями на дорозі не змусили скрипіти пластик — аж дивно й несподівано! Мокрий сніг, що летить від коліс і б'є по аркам, теж чомусь було практично не чутно. 

Підвіска в новому CR-V продовжує традиції своїх попередників. Досить жорстка й комфортна. Крени в поворотах мінімальні. Ямки й вибоїни проковтує впевнено, не розгойдуючись. Враховуючи, що нам довелося половину дороги проїхати по «ноу-хау від Укравтодору», враження від підвіски залишилися дуже хорошими.  Відчувається недостатня поворотність на крутих серпантинах, але лише якщо ви швидко їдете.  Не треба забувати, що це не седан і не спортивний автомобіль. Підключення заднього приводу мною не помічено. Мабуть, воно десь підключалося, але я так і не помітив (добре б мати інформативну лампочку, що загоряється, на приладовій панелі!!  Там є якийсь AWD, але він не загорявся). Тільки коли ми повільно намагалися проїхати засніженим бездоріжжям до водоспаду Гук, я кілька разів відчував легкий знос задньої осі і тут же машина вирівнювалася. Неприємне відчуття. (Хочу зауважити, туди ж намагалася проїхати НИВА, і нас попередили, що вона не доїхала й з трудом повернулася. Ми досить легко доїхали до цього місця, щоправда далі не ризикнули й продовжили маршрут до водоспаду пішки) 

Мотор і його динаміка особисто мене не дуже порадували. Відчувається націленість налаштувань на легку, невимушену їзду по європейських дорогах. Машинка з 2.0-літровим мотором, звісно, може активно прискорюватися, але для цього треба, щоб педаль газу була завжди практично «в підлогу», ну і відповідно витрата бензину буде не найприємнішою. Для пересування по місту такого мотора цілком достатньо, і в міському потоці машина поводиться впевнено. А в пробках аж ніяк зайвою не буде кнопка ЕКО, яка геть приспляє мотор і дозволяє плавно тягнутися в потоці та, вірогідно, навіть економити паливо.  По трасі, на підйомах і обгонах плавне натискання на педаль ефекту не виробляє, машина наче й намагається набрати швидкість, але робить це вкрай неспішно.  Лише натискання «тапка в підлогу» викликає у CR-V пробудження і, наче йому дали стусана під хвіст, починає активно прискорюватися. Ось це мені й не сподобалося. 

Перемикання швидкостей у коробці автомат відбувається дуже приємно, не викликає неприємних відчуттів.  Пробував перемикати швидкості підрульовими пелюстками й мені швидко набридло це заняття.  У спорт-режимі не їздив, мабуть, машинка поводиться жвавіше, але бажання перевіряти в мене не було.   
По витраті палива у нас вийшло приблизно таке: 
- у місті з урахуванням пробок він був у районі 11-12 л 
- по трасі залежно від умов він був від 8,5 до 9,5 

Підведу підсумок. 
Машина мені сподобалася, вона дуже комфортна. По місту відчуваєш себе як у добротному седані, але водночас бачиш значно далі й  припаркуватися значно простіше. Мабуть, мотор я б хотів потужніший або дизельний із турбіною.   
На мій погляд, це машина для людей активних і тих, хто любить комфорт. На ній можна в робочі дні комфортно їздити на роботу й так само комфортно поїхати кататися на лижах або влітку на море. Місткий багажник дозволить прихопити сім'ю з речами й укотити в подорож. Можна спокійно виїхати на рибалку або до лісу на пікнік, але не забувати, що це не позашляховик для важкодоступних місць. Досить універсальний автомобіль вийшов. Про надійність промовчу — ім'я марки саме за себе говорить. 
У мене все.

Jordan

Повний фотозвіт про поїздку

Хонда Сім’я

теги: honda cr-v тест драйв карпати звіт